Дитячі

Журавлі за синій обрій попливли.
Із собою тепле літо понесли,
А коли зникали в далині,
Прощавання прокурликали мені. (Двічі)

За далекими морями чужина,
Не замінить батьківщину вам вона.
В рідні повертайтеся краї,
Ой журавлики,  журавлики мої. (Двічі)

Журавлі за синій обрій попливли.
Із собою тепле літо понесли.
Повертайтеся раненько навесні,
Привітання прокурликайте мені. (Двічі)

 

 

КАПIТАН

 

Ви не чули, як у нас
Вчора гостював Тарас.

Ми з ним грали в "Океан":
Я, звичайно, - капітан,

А Тарас був - боцман Лом,
Тож підлога стала дном.

Завдяки воді із крану
Я ходив по океану.

 

 

 

 

Нова книга сучасного українського поета Олега Олексюка допоможе вихователям дитячих садочків та вчителям молодших класів загальноосвітніх шкіл соборної України у роботі з дітьми з питань розвитку почуття поваги до родинних цінностей, любові до Батьківщини, до родинної мови і, найголовніше, любові до мами.

 

---

Любі хлопчики й дівчатка!

Я для мами намалюю

Олівці 
У руці
Намалюю світ для мами,
Де цікаво всім,
Де бабуся поруч з нами,
Де і соняшник, і квіти,
Де завжди радіють діти…-
Я для мами намалюю світ таким.

Намалюю кожний день
Із ласкавим ніжним сонцем…
Соловей пісень
Нам співає під віконцем.
Світ веселий, світ щасливий,
Де цілющий гейзер зцілить,-
Я для мами намалюю світ таким…

Рудий, клишоногий,
як варений рак,
В бабусі був песик
на ймення Моцак.
Життя безтурботне
він змалечку вів,
Хоч іноді й косо
дививсь на котів.
Весною погавкать
любив на ріку
І довго поспати
у темнім кутку.
Заснув якось міцно,
похропує, спить,
І сниться: під вишнею
кістка лежить.
Бере її песик,
в конуру несе
І солодко й довго
ту кістку гризе.
Вона невелика,
з півметра всього,
Але якась дивна:
кусає його.
Моцак прокидається,
бачить: О жах!

До бабусі на грядки
Поспіша Оленка.
І дарма,  що грабельки
У неї маленькі.

Добра посмішка цвіте
В дідуся у вусах:
“Помічницею росте
Онучка в бабусі!”

Коли на сході обрій запалає,
Дихне світанок свіжим вітерцем,
Покличуть у мандрівки ріднокраєм
Маршрути понад синім Інгульцем, 

Легенди нам повідають місцеві
Кургани,  що пливуть із давнини,
В дібровах — довгожителі дерева, 
На пагорбах — шматочки цілини.

Відвідаємо мальовничі села,
Заплави й крутосхили Інгульця,
Розчистимо замулені джерела, 
Біля води посадим деревця.

Спить в степу сон-трава,
Вітерець ледве диха,
Колисанку співа
Вовченяті вовчиха
І сорока до сну
Склала стомлені крила.
Вона дуже смачну (Двічі)
Діткам кашку зварила.

Сорочата малі
Під її колисанку
У високім гіллі
Будуть спати до ранку.
Вже пора тобі теж
Спати,  любе дитятко.
Уві сні підростеш,  (Двічі)
Станеш дужим,  як татко.