Батьківщина

* * *

Знайоме все:
Попід ліском — дорога,
Курган прадавній мріє вдалині…
Заплющу очі — хлопчик босоногий
Біжить серпневим ранком по стерні.

Далеко він і я погано бачу,
Що так в степу малого звеселя:
Маха рукою, щось гука неначе,
Але мені не видно звідсіля.
Вітрець надув сорочечку з сатину,
Перебирає чубчика шовки…
Веселий по стерні біжить хлопчина,
Шкода, що не до мене —
навпаки.

Немов кадри архівної кінострічки, мерехтять у пам’яті події далекого дитинства.
Ось біжу з такими, як сам хлопчаками, пастися в паслін і радію, коли у сухому бур’яні вдається знаходити темно-сині ягідки.
Мало хто з молодих людей нині знає, які вони на смак, а для нас то були справжні ласощі. Паслін пасльоном, а нам, дітвакам, кортить чогось суттєвішого за ці солодкуваті ягідки.

СЕЛО МОЄ РІДНЕ

Глибокий колодязь

Під велетенським куполом блакитного неба розпростерся мальовничими килимами-самобранками наш південний рівнинний степ.
Уранці, коли під промінням молодого світила виблискують бурштином і ряхтять золотими лелітками роси, коли вдихається на повні груди настояне на хлібних злаках і чебрецях повітря, постають міражами далекі степові села.

Управління у справах молоді та спорту 

Херсонської обласної державної адміністрації

Херсонський осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода  Просвіта»

 

Голос  Батькiвщини

 

Випуск 5

 

Батьківщина

Батьківщино ти моя єдина,
Рідна і прекрасна Україно!
Ти для нас у світі наймиліша.
Ти, як тато й мама, найрідніша.
 
Як почую мову солов'їну,
То немов до Бога серцем лину.
Рідний край не можна забувати -
Тут нам жити, мріяти, кохати.

 

---

 

Воля

Діждав, народе мій,
Ти слушної нагоди.
Вже внук і правнук твій
Вдихнув ковток свободи.
 
Вона ішла до нас
Тернисто довгим шляхом.
То був жорстокий час,
Що квилив болем-жахом.
 
Нарешті вільні ми

У тебе, Україно, я все ж вірю!

У тебе, Україно, я все ж вірю!
Майбутнє в тебе світле та ясне.
Плекаю в серці справжню я надію,
Що день наступний щастя принесе.

У тебе, Україно, є можливість
Могутньою державою зрости,
Є сила, наполегливість, сміливість,
Щоб думку світлу, правду в світ нести!

Візьму в долоні я калину

Візьму в долоні я калину,
А в коси стрічку заплету,
І рано-вранці по стежині
У поле босоніж пройду.

Мене зустріне сонце ясне

Вибачайте за стандартну фразу, але той недільний вечір справді виявився для мене напрочуд приємним. Несподівано зазумерив мобільний телефон, і на табло висвітився незнайомий номер. Не впізнав відразу і голос свого дядька Павла. Та це й не дивно, адже не бачилися з ним і не спілкувались майже тридцять років. Не буду виправдовувати таку неуважність до рідної мені людини особливою зайнятістю чи іншими аж надто важливими обставинами. Перебуваючи постійно у вирі життя, не раз і не два змінюючи адреси проживання, все відкладав зустрічі на потім.

Нова книга сучасного українського поета Олега Олексюка допоможе вихователям дитячих садочків та вчителям молодших класів загальноосвітніх шкіл соборної України у роботі з дітьми з питань розвитку почуття поваги до родинних цінностей, любові до Батьківщини, до родинної мови і, найголовніше, любові до мами.

 

---

Любі хлопчики й дівчатка!