батько

Немов кадри архівної кінострічки, мерехтять у пам’яті події далекого дитинства.
Ось біжу з такими, як сам хлопчаками, пастися в паслін і радію, коли у сухому бур’яні вдається знаходити темно-сині ягідки.
Мало хто з молодих людей нині знає, які вони на смак, а для нас то були справжні ласощі. Паслін пасльоном, а нам, дітвакам, кортить чогось суттєвішого за ці солодкуваті ягідки.

Світами йду, а батька вже нема.
Так порожньо тепер під небесами…
Яка бездонна віється зима -
Сніги летять полями та лісами…

Безкрая ніч встеляє береги.
Мій любий тату, замело дороги…
Ніяк мені не повернуть борги
І ні тобі, ні матері, ні Богу…

Ти був завжди завзятим, молодим.
Учив дітей, стежину знав до школи.
Солодкий спомин, як рожевий дим,
В душі моїй не відсія ніколи…

Світами йду, а батька вже нема.
Так порожньо тепер під небесами…
Яка бездонна віється зима -
Сніги летять полями та лісами…

Безкрая ніч встеляє береги.
Мій любий тату, замело дороги…
Ніяк мені не повернуть борги
І ні тобі, ні матері, ні Богу…

Ти був завжди завзятим, молодим.
Учив дітей, стежину знав до школи.
Солодкий спомин, як рожевий дим,
В душі моїй не відсія ніколи…