Анастасьєв Анатолій Миколайович

Під велетенським куполом блакитного неба, скільки сягає око, розпростерся мальовничими килимами-самобранками наш степ. Опівдні, коли небесне Ярило зависає в зеніті, у тремтливому мареві розчиняються обриси краєвидів та так, що не відразу й збагнеш, де небо, а де земля. Ось у такому небесно-земному раю притулилося моє степове село Садок. Це - моя маленька Батьківщина. Звідси починалися всі мої життєві шляхи-дороги від молотобійця у сільській кузні, до головного редактора райгазети, до спецкора обласної газети, до… пенсійного берега.

"Осінній дисонанс" - четверта збірка моїх поезій.

"Подорожник" - п'ята.

Сподіваюся - не останні. Як можна не писати про такий чудовий край, про таких прекрасних людей?!