Дитячі

І.

Незабаром північ. Десь там, у коридорі, сидить чергова медсестра і, схиливши на руку голову, щось довго і старанно пише. Навіть вчувається скрип пера. Який неприємний! Поруч з нею лежить на столі розкрита книга. Мабуть, знову на тій же п'ятій сторінці.

Медсестрі очевидно дуже хочеться спати, а ось мене сон чомусь не бере.

Горобчика звали Чивком. Сіренький. Непосидючий. А ось його невеличке гніздечко під старою солом'яною стріхою. А поряд тих гніздечок - повно. І звідусіль наче дражняться:

- Чив-ко! Чив-ко!..

Горобчик був дуже гоноровитий. Ну й що з того, що він такий маленький. Ось ще підросте трохи, то стане і поважним, і шанованим. Каже якось сусідам:

- Який я Чивко? Я - Чив Чивович. І хай усі мене звуть саме так. І не інакше...

- Дивись який! - захихотіли довкола.- Чив Чи-во-вич! Чив Чи-во-вич! А що ти зробив такого, щоб тебе вважати статечним горобцем?..

Фото Вікторії Вараниці

 

---

 

 

СТАРА ЗНАЙОМА

 

За село піду я радо:
Там, діждавшися тепла,
На краю старого саду
Абрикоса розцвіла.

 

 

 

 

НА ПАСІКУ

 

Сусід 

Є сусід у мене Костик, 
Я за ним — неначе хвостик. 
Костик ходить в перший клас, 
Знає “двічі два — чотири”, 
А живе він у квартирі 
Під підлогою у нас. 
Я гуляю, а в цю мить 
Друг сидить, уроки вчить.
І наказано мені 
Не крутити каруселі, 
Щоб по Костиковій стелі 
Я не гуцав на коні. 

Збірка віршів для дітей Миколи Братана.

 

Молоток

Чуєш стук, чуєш грюк?
В дошку я забив гвіздок!
Вперше нині взяв до рук
Ловкий татів молоток.

Я пишаюся, горджусь —
Похвалив мене татусь.
Каже: — Цвяшок забивай,
А сокиру — не чіпай.

 

Художнє оформлення заслуженого художника України Марії Шнайдер-Сенюк

До книжки увійшли віршовані казки про мужність і справедливість, неповторну красу краєвидів рідної землі і патріотизм, кмітливість і щирість; звеличуються працьовитість, злагода людей і подвижництво творчого духу, а висміюються зажерливість, егоїзм і зарозумілість.
У казках фігурують давні лицарі Київської Русі, князі та богатирі, а також кращі представники простих людей.

На горі стояла хата —
З діда-прадіда горбата.
І були в горбатій хаті
Миски й глечики горбаті,
І горбатий чорний кіт,
І сусідка, і сусід,
І вухате цуценя,
І грайливе кошеня,
І пеклися у печі
Горбопишні калачі.

Тільки діти у тій хаті
Проживали не горбаті.
Всі ставні були й вродливі,
Мов дубочки трепетливі.

Де річки блакитна підкова,
Де пахне полин і чебрець,
Дитинство Олега Атькова
На хвилях гойдав Інгулець.

У ту незахмарену пору
Він степом тутешнім пропах,
І неба таврійського зорі
В його відбивались очах.

Напевне,  трампліном для злету
У школі місцевій урок
Був першим... Вже потім ракета
Помчала його до зірок.