Дитячі

На однім краю болота —
Була хата Журавля.
А напроти — край болота,
Чапля в теремі жила.

Надокучило самому
Жити в хаті Журавлю,
Біля купи бурелому
Тупцювати у гаю,

Вислуховувать кректання
Жаб слинявих навесні,
Та вечірнє дзеленчання
Над собою комарні.

І надумав взяти Чаплю
За дружину Журавель.
Вийшов з хати й почалапав
Через твань глухих земель.

Ляпу-чапу! Ляпу-чапу!..
Через вибалки іде.
Вісім днів ішов до Чаплі,
На дев’ятий: «Добрий день!

Моє дитинство вже давно
В степах дощами відшуміло,
А щастя днів тих не змаліло, —
І досі стукає в вікно.

Вечірній час. Дрімає птиця,
Не чути гомону в селі.
У хаті лампа, як зірниця,
Рожево світить на столі.

Парує хліб — він щойно з печі.
Сидять на покуті батьки;
Бабуся лагідно малечі
Дарує давнії казки…

Це було, коли старі
На землі жили царі,
А селяни за лісами
Лан орали індиками.

Зима підкралась тихо на санчатах
Аби вночі не турбувати нас.
Сріблястими заметами під хати
З дороги відпочити уляглась. (Двічі)

А вранці всім вона рум'янить лиця,
Під ноги стелить білий поролон.
Я одягнув кожуха й рукавиці,
Іду зимі здаватися в полон. (Двічі)

З гілок звисає білосніжна пряжа,
Виблискує,  неначе канитель.
Ідуть селом казкові персонажі,
Несуть зимову свіжість до осель. (Двічі)

Втіка мороз,  задерши поли,
За ним степами навздогін
Побіг за сині виднокола
Струмків веселий передзвін.

Струмків веселий передзвін
Побіг за сині виднокола,
І з ним степами від весни
Втіка мороз,  задерши поли.

Трава проклюнулась з-під насту,
І пар сотається з ріллі.
Вже на грядках пішли у наступ
Лопати,  сапки і граблі.

Лопати,  сапки і граблі
Вже на грядках пішли у наступ.
І пар сотається з ріллі,
І скрізь трава росте з-під насту.

Згідно з планом головної
Чародійниці Зими
Простелилися під ноги
Білосніжні килими.
І вже згідно з тим же планом
Біла казка ожива.

Порядкує на майдані
Біла Баба Снігова,
Біла баба,  біла баба,
Біла Баба Снігова.
Порядкує на майдані
Біла Баба Снігова,
Снігова.

– Чародійнице,  будь ласка, –
Попросили дружно ми, –
Хай триває біла казка
Білосніжної зими.

Я не буду лежибока,
Піднімуся вранці-рано.
Привітаю з Новим роком
Дідуся свого Степана.
В дідуся умілі руки,
Майстер він у нас чудовий.
Молотком лише постука —
І санчата вже,  як нові.

Випав сніг пухнастий вчора,
Хутко ми взялись за справу.
І зліпили серед двору
Снігову бабусю Клаву.
Ніс з морквини,  сік малини
Рум'яніє на щоці.
Не бабуся, а картина,
Ще й з цукеркою в руці.

Я дивлюсь — не надивлюся:
Як жива,  стоїть бабуся.

МІЙ МАЛЮНОК

Олівцями-малювцями
Намалюю поле.
А в тім полі на роздоллі
Високі тополі.
За тополями пшениця
Дзвонить колосками,
Ну а там, на косовиці,
І татусь, і мама.
Намалюю сад, луги,
Річку і хатину…
Здрастуй, краю дорогий,
Рідна Україно!

ПЕРШІ КРОКИ

По стежинці - туп-туп-туп -
Вперше йде Оленка.
Нахиляє віти дуб:
"Не впади, маленька!"
А Оленка - молодець,
Навіть не спіткнулась!
Засміявся вітерець,
Сонечко всміхнулось.

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Муз. Валентина Плаксєєва

Я іду на площу з татом,
А в руках букет горить.
Там відважному солдату
Пам'ятник стоїть. (двічі)

Той солдат непереможний
Мирне сонце нам зберіг.
І йому сьогодні кожний
Квіти клав до ніг. (двічі)

Як лелеки, безупину,
Роки швидше хай летять.
Як солдат, я Україну
Буду захищать! (двічі)