Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Ігор Проценко. Мої дороги
Наталя Коломієць. Я щаслива
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
Любов Єрьомічева. Пісня надії
Микола Братан. І краса, і держава
Анатолій Дунаєв. Жива любов, жива

Шевченко Т.Г.

Коли в 1976-1977 р.р. у Києві вийшла в світ двохтомна енциклопедія під назвою "Шевченківський словник", то в ній обнадіяний читач не зміг знайти відомостей про багатьох визначних людей, що були так чи інакше причетними до Кобзаря чи його спадщини. Поза виданням залишилось дуже багато імен тих митців і науковців, які свого часу були звинувачені в буржуазному націоналізмі та інших гріхах. Тож не варто дивуватися, що в "Шевченківському словнику" навіть принагідно не згадується Микола Федорович Чернявський, хоча цілу зливу статей помережано десятками й навіть сотнями імен діячів культури, що закарбували образ українського генія чи хоча б побіжно відгукнулися про нього.

Під стягом вірності високим Кобзаревим заповітам вели відлік свого поступу й боротьби за національне відродження численні представники української культури другої половини XIX - перших десятиліть XX ст. Зорею великого Тараса осяяний і розквіт небуденного таланту Володимира Васильовича Різниченка (1870-1932), відомого в літературно-мистецькому світі під псевдонімами Велентій, Гайд, криптонімами Р-ко, В-й тощо. Це справді визначна постать в історії вітчизняної науки та культури. Як видатний природознавець і мандрівник, академік АН УРСР, він залишив немеркнучі сліди в царині палеонтології, геоботаніки, ґрунтознавства, гідротехніки, гідрогеології, геології, географії... А разом з тим - поєднував плідну наукову діяльність з працею художника, письменника, перекладача, публіциста.

Три різних покоління у вітчизняному письменстві репрезентують відомі українські літераторки Олександра Іванівна Псьол (1817-1887), Людмила Олексіївна Василевська-Березіна, або Дніпрова Чайка (1861-1927) та Людмила Януарівна Морозова-Курек, чи Людмила Волошка (1879-1952), чиї поетичні світи своєрідно й органічно вписуються в загальну картину мистецьких пошуків та суспільного поступу на Україні ХІХ-ХХ століть і громадські голоси яких досить відчутні на тлі соціально-політичних та національно-визвольних змагань епохи.

Геній великого Тараса осяяв долю багатьох українських письменників ХІХ - початку ХХ ст., своєрідно віддзеркалившись у їх житті та літературно-мистецькій діяльності. Це у значній мірі стосується й постаті Михайла Петровича Старицького - корифея вітчизняного театру, видатного поета, епіка, драматурга, перекладача. Ще в школярські роки - у 4-5 класах Полтавської гімназії - письменник захопився творчістю Кобзаря. Особливий інтерес у нього викликали заборонені тексти. Любов до Шевченкової музи М.Старицький проніс через усе своє життя. Від часу свого літературного дебюту у 1865 році творами "До Тараса" ("Гей, Тарасе! Рідний батьку...") та "Голосієв" ("Голосієв! Голосієв!

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)