Поява на книжковому ринку напівдокументальної повісті Мирослава Трухана під назвою “Проти течії” для мене була справжньою несподіванкою і приємністю. Як студент україністики у Вчительській Студії в Щеціні в кінці 1950-их років, я мав приємність познайомитися з автором цієї книжки – людиною дуже активною в праці Українського Суспільно-Культурного Товариства (УСКТ) і, не без причини, дуже шанованою в українському студентському середовищі.