Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Ющук. Якщо ти українець
Вишиванка. Число 1
Голос Батьківщини. Випуск 5
Вісник Таврійської фундації. Випуск 10
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3
Микола Сарма-Соколовський Срібне перо соколиного лету
Сергій Гейко. Проти комунізму та російського шовінізму
Проти комунізму та російського шовінізму
Збірка статей
2001

 

Гейко С.О.
Проти комунізму та російського шовінізму: Зб. ст. - Херсон: Просвіта, 2001. - 52 с.

 


 

ЧОМУ МИ ПОГАНО ЖИВЕМО?

Ось і минув перший рік незалежної України. Так-сяк ми якось його прожили. Економічне становище все погіршується і надій на краще не видно. І ось вже то тут, то там чутно голоси: "Ну, що дала вам та незалежність? Ось коли був Союз..."

Ну, а тепер давайте розбиратись.

Отже, що дала незалежність? А чому ми усі звикли, що нам хтось обов'язково повинен щось давати? І неодмінно відразу. Сьогодні кинув бюлетень за незалежність України, а завтра вже: дай, дай, дай! А хто у 1991 році голосував за "обновленний Союз"? Хіба не 85,2% жителів Бериславського району? А тепер ті ж громадяни щось вимагають від незалежної України, якій усього рік, а самі згадують "Союз нерушимий". Ми 74 роки Радянської влади руйнували "все до основанья", а тепер нам треба ті ж 74 роки, щоб повернутися до рівня 1917 року, а потім вже рушити вперед. Ще в Біблії сказано, що Мойсей водив євреїв по пустелі 40 років, поки помер останній раб.

А по суті, незалежність України лише проголошена, а в реальному житті нічого не змінилося. Як писав Ленін, головне питання будь-якої революції - це питання про владу. А у кого ж та влада? Адже ті ж самі, що були у кріслах і 2, і 5, і 10 років тому, усі сидять і зараз. У зв'язку з цим викликають подив міркування на кшталт: "Раніше хоч райком був, хоч якийсь порядок". Та подивіться навколо, люди! Адже усі члени райкому на старих місцях та ще й у тому ж приміщенні. Не хочу казати щось погане про цих людей, але маю все ж значну пересторогу до керівників - комуністів, особливо старшого і середнього покоління, бо всі вони в більшому чи меншому ступені - раби свого комуністичного минулого. Мабуть, переважна їх кількість щиро хочуть працювати на користь людям, своїй Вітчизні, але не можуть, бо 74 роки марксизму-ленінізму як 74 гирі на ногах - тягнуть назад. І поки до влади не прийдуть на всіх рівнях нові, не обтяжені минулим керівники - нічого у нас не зміниться. Причому, керівні посади на місцях мають обов'язково займати вихід ці з цих населених пунктів, щоб у них був якийсь елементарний патріотизм, якась елементарна відповідальність за свою маленьку батьківщину. А що зараз? ЖОДНОГО бериславця немає на вищих керівних посадах у місті чи в районі. Заїжджі перекоти-поля, яких нам накидали з ближніх і дальніх столиць, не маючи місцевого грунту, опори, підтримки серед населення, далекі від природного, культурного та історичного середовища, менш за все були зацікавлені у процвітанні Бериславщини, бо знали, що у будь-який момент їх можуть перекинути в інше місце, не справишся тут - знайдуть іншу роботу. Яким - же чином ми зможемо виявити нові кадри, а ще важливіше - як привести їх до влади? Відповідь єдина - тільки законним мирним шляхом через прямі вибори всіх представницьких органів влади. Цей шлях був у нас і раніше. Чому ж якісний склад обраних керівників, м'яко кажучи, бажає бути кращим? Не будемо в даному випадку аналізувати історичні причини, зупинимось на чисто психологічних. Кожна людина, прийшовши на виборчу дільницю, вирішує питання: як, за кого головувати? Ось тут і підстерігає нас помилка. Зупинимось на найбільш характерних:

1) "Вибори - це просто так, яка різниця, кого оберуть, адже нічого все одно не зміниться". І справді, якщо так мислити, то нічого не зміниться.

2) "Хоч нічого й не зміниться, але за когось треба проголосувати, тому краще за такого-то - він своя людина, мій сусід, головний агроном, зоотехнік, парторг, тракторист, доярка, слюсар і т.п." Дуже небезпечна лінія, яка йде від ленінського: "кожна кухарка може управляти державою". Але виявилося, що для цього мало бути сусідом і хорошою людиною, ще треба знання, вміння, культура, можливості. Треба розбиратись в юридичних тонкощах, відстоювати свою точку зору, вміти складно говорити, не боятися йти на конфлікт з начальством. А давайте скажемо відверто: чи у кожного токаря, комбайнера чи бригадира для цього вистачає грамоти, здібності, та й, зрештою, бажання і часу? Отож ми й маємо, що у Бериславській районній Раді немає жодного юриста. А це ж орган влади!

3) "Хай буде оцей керівником - він уже собі нагріб, а як прийде новий, то ще більше буде гребти". А як на мене, хоч старий, хоч новий - однаково гребти будуть, якщо не мають совісті.

Ми звикли не висовуватись, звикли, що наша думка нікого не цікавить, що ми люди маленькі, повинні порпатись біля своїх свиней, гусей, тракторів, дудлити горілку, лупати очима на Маріанн, а там, на горі, хай за нас думають! От оті, "на горі", раз туди потрапивши, вже не злазять, пересідаючи з місця на місце, перетягуючи таких самих.

І просто диву даєшся, коли чуєш від деяких громадян: "Це все рухівці натворили, це Рух винний!" І хто говорить? Бабусі й дідусі, що 74 роки будували комунізм, а тепер, як виявилось, не заробивши й ламаної копійки на шматок свинячої голови. То хто ж вам винний? Побійтеся Бога, люди! До чого тут Рух? Ви за нього колись голосували? Він при владі? Та жодного чоловіка нема серед керівників у будь-якому нашому селі, районі і в області. А подивіться Верховну Раду. Адже там з 450 депутатів більше 300 - комуністи. І лише близько 120 - від Руху та інших демократичних організацій. Тому-то зараз і ведеться кампанія за перевибори депутатів Верховної Ради, щоб дати можливість обрати справжніх професіоналів-демократів. Аж тут чути ще один голос переляканого міщанина: "Рух рветься до влади!" Ну то й що? Адже мета будь-якої політичної організації - це влада. Для цього створювався і Рух, і різні партії - шляхом виборів отримати більшість у парламенті, сформувати уряд і проводити зазначену у своїй програмі політику. Причому, не треба думати, що досить обрати одного гідного кандидата у своєму виборчому окрузі - і все відразу наладиться. Одна людина, хоч яка б вона не була, нічого вдіяти не зможе, хай навіть і Президент. Старе прислів'я говорить: "короля грає оточення". А оточення формується далеко не відразу. Тому, голосуючи на виборах Президента України за Чорновола, я був цілком задоволений тим, що він Президентом не став. Більшість нашого народу до Чорновола ще не готова. Немає сумнівів, що в разі його обрання, комуністична номенклатура під загрозою втрати насиджених місць, організувала б мітинги, демонстрації, саботаж, а то й відверті безпорядки проти Чорновола. Обрання ж Президентом Кравчука - брата по духу, другого секретаря ЦК Компартії, стримує підпільних комуністів.

Так чому ж ми погано живемо?

Згадуючи 30-і роки, багато хто з ветеранів просторікує: "Ось тоді був порядок!" Вибачте, на цвинтарі теж порядок. Усі лежать на своїх місцях, тиша й спокій. Чи не такий був тоді порядок? До цього часу ніхто не може порахувати кількість замордованих у сталінських катівнях. Мільйони і мільйони.

"Уся цементна підлога була залита вже не біжучою, а стоячою внаслідок спеки на кілька дюймів кров'ю, змішаною в жахливій масі з мозгами, черепними кістьми, волоссям та іншими людськими залишками. Усі стіни були забризкані кров'ю, на них поряд з тисячами дірок від куль налипли частинки мозку і шматки головної шкіри. У всіх трупів розбиті черепа, у багатьох навіть зовсім сплющені голови. Деякі були зовсім без голови, але голови не відрубувались, а відривались. Всі трупи були зовсім голі. У деяких були виколоті очі. Далі ми знайшли труп з вбитим в груди клином. У деяких не було язиків. В одному кутку ми знайшли деяку кількість тільки рук і ніг. Одна жінка була зв'язана з своєю донькою мотузкою, років восьми. У обох були вогнепальні рани".

Мало? Ще?

"Людину прив'язували до стіни або стовпа, потім до неї міцно прив'язували одним кінцем залізну трубу. Через другий отвір в неї саджали крису, отвір відразу ж закривався і до нього підносився вогонь. Нещасна тварина у відчаї починала в'їдатися у тіло людини, щоб знайти вихід. Таке катування тривало годинами, бувало до наступного дня, поки жертва помирала".

Про такий порядок ви мрієте? Чи може хочете такого:

"Романенко Микита сам людоїд і батьки його людоїди. Своїх дітей з'їли прийнялись за чужих. Мати Микити заманила одного хлопчика льодяником. Переступив східці, а вона його - сокирою. А жінка Микити нічого про те людоїдство не знала. Працювала в місті, додому на вихідні приходить, а діточок нема. Запитує стару. А та їй: "Померли!" Мати до печі, а там у горщику - дитяча ручка..."

Усе це було, усе ми пережили. Незчисленні жертви ленінсько-сталінських злодіянь. Тому, мені здається, що за повернення до тих часів можуть закликати або ж самі причетні до злочинів, або ідіоти.

Ще побутує і така фраза: "Кажуть, що був застій. А при Брежнєві усе було". Так, було. Хоч і не все, але побільше, ніж зараз. Та давайте подумаємо, за рахунок чого воно було? Зрубали ліси, загадили землю, понівечили пам'ятники, зірвали церкви, виморили цілі народи, розікрали усе. Та головне - люди. Адже всі, абсолютно усі досягнення СРСР у 20-50 рр. здійснені т. з. "зеками". Ось лише невелика дещиця фактів:

Підрозділ ОГПУ-НКВД "Дальстрой" володів площею 1000000 кв. км. Уся лісозаготівля, добування золота і кольорових металів, будівництво в Сибіру і на Далекому Сході трималося лише на праці в'язнів. Тільки у 1939 р. у промисловість було направлено більше 130000 засуджених. За планом 1941 р. 14% коштів, направлених на капітальне будівництво, мав освоїти НКВД. Крім цього, у його підлеглості перебувало добування вугілля, хрому, золота, виробництво дорожнього обладнання, цементу, заготівля лісу і т. д. Цьому наркомату доручалося збудувати Рибінський гідротехвузол, низку електростанцій, 3 сульфатно-спиртові і цементний заводи, 8 вугільних шахт у Воркуті, освоїти добування ухтинської нафти, збудувати першу чергу комбінату "Північнікель", Волго-Балтійський і Північно-Двинський водні шляхи, електростанції для алюмінієвих виробництв та багато іншого. І так з року в рік. Наш добробут, наше щастя, статок, багатство часів Брежнєва - то піт і кров десятків мільйонів наших співвітчизників, наших дідів, батьків, синів, братів, сестер... Все, що ми мали за часів Брежнєва - замішане на черепах, костях, мозолях, страхі і прахі ні в чому не повинних людей. Правильно сказав російський поет:

"Цвета пепла й цвета крови
Годы нашей советской нови".

І не дивно, що з кінця 70-х років почалися економічні труднощі, які наростали з року в рік, поки не привели до сьогоднішнього стану - нікого майже вже не садили, працювати було нікому, скінчився той потенціал, вичавлений з людей у роки індустріалізацій, колективізацій, революцій, реорганізацій, активізацій, мобілізацій...

Але хто ж дозволив, хто допустив до такого? Як це не прикро, але ми самі. Це ми піднімали руки за розстріл "троцькістів, сіоністів, націоналістів, ворогів народу, космополітів". Це ми писали доноси один на одного, батько на сина, син на батька. Це ми виганяли Солженіцина, таврували Сахарова. Це ми посилали наших дітей до Афганістану. Це ми голосували "за нерушимий блок коммунистов и беспартийных". Це ми клялися на мумії Ульянова-Леніна. Це ми підписувались на безкінечні займи. Це ми здавали Чорнобилі до чергового з'їзду партії. Це ми кидали фальшиві бюлетені до виборчої скриньки. Це ми кричали: "Ленін, партія, комсомол!" Це ми перемагали у комуністичному змаганні:

"Четвертий відділ у півтора рази перевищив у порівнянні з 3-м відділом число арештів за місяць і виявив шпигунів, учасників контрреволюційних організацій на 13 чоловік більше, однак 3-й відділ передав 20 справ на Військколегію і 11 справ на спецколегію, чого не має 4-й відділ, зате 4-й відділ перевищив кількість закінчених його апаратом справ, розглянутих трійкою, майже на 100 чоловік" (наказ НКВС Киргизії від лютого 1938 р.)

Це ми давили, стріляли, трощили, били один одного. Ми самі усі винні у тому, що, сталося. Ми маємо те, що заслуговуємо. Мовчали тоді - мовчимо й тепер. Тому нічого й не змінилося - ні на низу, ні на горі. Ось вдумайтесь, що говорить Лановий, недавній віце-прем'єр-міністр України: "Ми залишаємося жити в неокомуністичному суспільстві. На місцях і в центрі ті ж керівники з відлагодженою системою взаємної підтримки і тиску. Останні неділі ретельно прослуховуються мої телефони, знайомі не можуть додзвонитися додому - номер взагалі відключають. Служба безпеки працює на захист інтересів окремої групи осіб - чи це не виявлення тоталітаризму у нашому суспільстві? Так, у нас є ковбаса і хліб, але це не харчування, це - корм".

То що ж робити? Треба міняти систему. Кожен з нас окремо - людина. Але усі ми разом - система. І її треба міняти. Бо нещастя наші не в одній людині, а в усіх нас. І не Масол чи Фокін винні - подивіться - за 47 післявоєнних років в Італії змінилося 50 прем'єр-міністрів, і нічого, живуть люди і набагато краще нас. Бо там інша, нормальна суспільна система. Скільки себе пам'ятаю, кожного дня у 70-80-х роках нам показували, як в Англії, США, Франції, Італії, Японії страйкували, мітингували, голодували, протестували люди. Вони боролися за свої права. Нам треба було вчитися з цих телерепортажів. А що ми? Кожен заховавсь у своїй норі і чекає: а що ж воно буде, хто кого перегризе, а тоді і я вилізу - адже хочеться пожити по-людськи. А зараз страшно: раптом начальство гніватися зволять, або шматок гнилої ковбаси заберуть чи об'їдки з панського столу понюхати не дадуть. Отак і живемо. Вже багно горло заливає, а все страшно крикнути "Люди, скільки ж можна терпіти?!"

Зробимо висновок: поки ми будемо мовчати, поки будемо бездумно піднімати руки, поки будемо заливати горло горілкою, поки будемо рабами на СВОЇЙ землі - нічого чекати на краще ні собі, ні дітям.

Народний вісник Бериславщини. -

1992. - 21 листоп.

 

 


 

Теми: 
Автор: 

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)