Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Анатолій Анастасьєв. Просто життя
Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини
Вишиванка. Число 3
Іван Немченко. Корсунські світанки
Сергій Гейко. Церков величність
Олексюк О.В. Поетика творів Миколи Братана
Стежка

Це тепер без шкільного автобуса батьки не випроводять своїх дітей з дому. Тоді ж, у перші повоєнні літа, про таку розкіш ми навіть не мріяли. У селян не вистачало тяглової сили, щоб обробляти землю, перевозити господарські вантажі. Бувало, наші матері впрягалися у зчепи борін, або перетягували старого комбайна від копиці до копиці… Одне слово, не до нас було у повоєнному селі. Доводилося ходити до школи пішки.
Від вересня по листопад ми за виграшки долали щодня сім кілометрів до Борозенського і стільки ж назад, додому. Це, звичайно, був найкоротший шлях, бо прокладали ми його через поля навпростець босими дитячими ногами. Та ось на зміну погожим осіннім дням приходили холодні дощі, сльота, а далі — сніги, люті зимові морози. О п’ятій годині ранку будили нас матері і споряджали до школи.
Ще звечора ми намотували на палиці ганчір’я, замочували у мазуті і цими смолоскипами освітлювали собі шлях до освіти.
Вервечкою брели ми крізь темряву нашою стежкою, заледве витягуючи з цупкого чорнозему ноги. У багатьох з нас вистачало сил лише на півшляху. Робили привал під скиртою та й часто досипали, зарившись у солому…
Стежка… Що знають про неї нинішні дванадцятилітні діти чи й старші юнаки та дівчата? Це слово сьогодні сприймається, як архаїчне і запоетизоване у народних піснях. Для нас же стежка мала конкретне і, якщо хочете, стратегічне значення. Вже пізніше, коли закінчивши Борозенську середню школу, розлетілися в усі кінці мої однокласники, коли стали вони агрономами й інженерами, лікарями і вчителями, просто чесними трудівниками і порядними людьми, всі вони зрозуміли, яку важливу роль у їх долі відіграла незабутня стежка.

Стежка та через поле
Пригадалась мені,
Що водила до школи
Нас малих по війні.


По вузенькій стежині
Крізь облогу сльоти
Йшло моє покоління
У широкі світи…

…Минав час, і ми підростали, і життя поступово налагоджувалося. У наших батьків вже з’явилась можливість купувати велосипеди. Ці нехитрі засоби пересування тепер мала майже кожна родина. У сільському побуті без них було — нікуди. Здебільшого двоколісні “коні” віддавалися у повне розпорядження нам, підліткам. Часто заводські багажники обладнували зручними платформами для перевезення різних вантажів, і ми влітку забезпечували зеленими кормами кролів, птицю й іншу домашню живність.
Тепер за доброї погоди без проблем діставалися ми також до школи, яка перебралася у новий двоповерховий корпус. Будівлі старої школи віддали нам під гуртожитки, у яких ми перебували від глибокої осені до весни. Взимку щопонеділка відвозили нас туди волами, запряженими у спеціально обладнану гарбу. Матері на цілий тиждень ладнали нам торби з харчами. Мали споживати їх так, щоб вистачало, допоки за нами у суботу приїде гарба.
Життя наше у гуртожитку було сповнене різних пригод, на які лише здатна невгамовна дитяча фантазія. Набуті в школі знання намагалися відразу втілювати у дійсність. Особливо багато ідей для творчості подавав нам вчитель фізики Михайло Павлович Рома. За його рецептом, наприклад, ми виготували із свинцю та сірки напівпровідник і змайстрували детекторного радіоприймача. Дехто з нас у часи дозвілля захоплювався планерами, фотосправою…
Але діти є діти, і часом траплялися легковажні випадки. Якось двоє старшокласників засиділися, проявляючи фотоплівки та друкуючи світлини. Комусь із них прийшла в голову ідея пожартувати. Приблизно о третій годині ночі вони підняли нас, молодших школярів, мовляв, час збиратися до школи. Оскільки годинників у нас не було, ми заходилися снідати. Нічого особливого не трапилося, але потім довелося у суботу цілий день вимушено голодувати, з нетерпінням чекаючи на гарбу. Та нам у ті часи до голодувань було не звикати…
Як тільки у степу сходили сніги і просихали польові грунтівки, ми знову сідлали своїх двоколісних “коней”. Приємно було мчати накатаним шляхом, вдихати, напоєне ароматом весняних трав і квітучих дерев, повітря. Ігноруючи перспективу сидіти о такій порі у класі і нудьгувати на уроці тригонометрії, ми завертали у дещо інший бік від школи, туди, де не було ненависних синусів і косинусів, тангенсів і котангенсів, де гуділи живі бджоли і джмелі, де над полем висів нерухомо жайвір, де хотілося співати, складати вірші, мріяти…
Не беруся оцінювати педагогічні якості вчителів, але впевнений, що уникав уроків математики не тому, що незлюбив цю досить цікаву науку, а тому, що любов до неї не зумів прищепити мені вчитель, прізвище якого не називаю з етичних міркувань. Майже завжди він приходив на уроки неголений, у неохайному костюмі, що звисав лантухом на його цибатій статурі. Часто своє роздратування він виливав на учнів, які ніяк не могли второпати ту чи іншу формулу і дивилися на шкільну дошку, мов барани на нові ворота.
Повною протилежністю “математика” була вчителька української мови та літератури Ніна Варламівна. Вродлива і завжди привітна, вона розповідала нам про життя і творчість Тараса Шевченка, Павла Тичини, Максима Рильського й інших українських поетів та письменників так захоплено, що ми не поспішали покидати клас, хоча давно пролунав дзвінок на перерву.
Особливою повагою та любов’ю користувалася у нас класна керівничка Зоя Несторівна. Майже наша ровесниця, вона й поводилась з нами, як з рівними собі. На великих перервах вона разом з нами ганяла на шкільному стадіоні футбола, взимку навідувалася до нас в гуртожиток, організовувала походи в кіно і навіть одного разу під час літніх канікул влаштувала нам подорож на пляж до Інгульця.
…Зоя Нестерівна викладала математику і лише завдяки їй я успішно склав екзамен з цього предмета та отримав атестат за середню освіту.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 119 книг;
1,511 статей;
344 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)