Завмер, здалося, світ увесь,
Шокований підземним гулом.
Хрестились люди: “Знову десь
У шахті вугільній рвонуло...”
Громи гуділи в глибині,
У небо пил отруйний вився...
Портрет, що висів на стіні,
Упав додолу і розбився.
Прикмета вірна — це біда...
“Він не повернеться з забою”, —
Ридала жінка молода,
Яка лишилася вдовою.
Ажіотаж пішов на спад,
Чого життя шахтарське варте?
