Берислав

Нині виповнюється 150-а річниця Східної (Кримської) війни 1853-56 рр., яка для старших поколінь бериславців тогочасними підручниками пов’язана з іменами Нахімова, Корнілова, Істоміна, Тотлебена, матроса Петра Кішки та медсестри Дарії Севастопольської, а для молодших викликає хіба що запитливість, мовляв, а що то за могили у західній частині міста на кладовищі, яке чомусь називають військовим?

Геральдика, як відомо, займає далеко не останнє місце серед історичних дисциплін і має чимало років. Але, якщо міста Західної України завдяки близькості до європейських традицій обзавелися власною символікою ще починаючи з часів Галицького та Волинського князівств у ХІ-ХІІ ст., то традиція міського герботворення населених пунктів Наддніпрянської України набагато молодша. На цій території, що входила до складу Російської імперії, лише 1848 року було створено Департамент Герольдії Сенату, при якому з 1857 р.

Минає рік за роком. Для когось один рік щасливий, для іншого — сумний. Хтось пізнав радість материнства, хтось поховав рідню. Так було, є, так і буде. А все ж цікаво, як жилося у Бериславі, скажімо, років 109 тому. Відповідь на деякі питання дають “Метричні книги запису актів про народження, одруження, смерть”, які велися у ті часи при кожній православній церкві і частково збереглися у Херсонському облдержархіві.

У херсонських степах, поблизу села Республіканець Бериславського району, серед численних пагорбів, окопів та прив’язаних кіз стоїть одинаком, порослий мохом, кам’яний хрест, із ледь помітним написом: “Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Здесь опочивает раб Божий Константин Гордеевич Атаман кошовый славного Войска Запорожского Низового куреня Платнеровского. Преставился року 1733 мая 4 дня”.

 Хто ж він, Костянтин Гордійович? Як закинула його доля у ці землі?..

„Наробили колись шведи

Від упорядника

Тільки вільні народи мають історію, 
інші — усього лиш хроніки. 
Е.Кіне

У наш час відродження національної свідомості, коли відкриваються довго замовчувані сторінки історії рідного народу, нашій пам’яті повернуто імена славних синів України, незламних борців за її незалежність і процвітання: Івана Мазепи, Костя Гордієнка, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Степана Бандери та багатьох інших. Проте, вивчення минулого буде приносити все нові і нові імена. Серед історичних діячів-борців за національне визволення України варто згадати Петра Іваненка (Петрика).

Одним з найголовніших офіційних актів будь-якої держави є закон країни про державний бюджет на наступний рік. І багатша та держава, у якій прибутки перевищують видатки і, відповідно виконується бюджет й на місцевому рівні. Україна переживає складний період у цьому відношенні. Але, слава Богові, хоч минулися часи, коли державний бюджет на поточний рік приймався парламентом аж наприкінці цього самого року. У таких умовах годі було й говорити про якесь його виконання, не кажучи вже про перевиконання.

Нижче наведений матеріал стосується не якоїсь окремої теми з життя Бериславщини початку 20-х років, а є своєрідною компіляцією документів з метою дати загальне уявлення про суспільно-політичне життя наших земляків на початку 20-х років минулого століття. Однак, треба враховувати, що використана лише мінімальна дещиця з багатьох тисяч документів, що містяться у сховищах Державного Архіву Херсонської області (ДАХО) та на шпальтах газети «Херсонский коммунар».