Іванова Г.О.

Антологія одного вірша

Галина Іванова

Балада про сонце і місяць

Геометрія любові

Рівнобедрена твоя фігура,

Що склада прямокутний трикутник,

Там стоїть, площина де похмура

Обіймає кути під руки.

Почуття наші круглі і голі,

А думки – то перлини прегарні,

Ми з тобою, як вектори в полі,

Мабуть вийшли колінеарні.

Якщо з погляду стереометрії

Будемо в мимобіжних площинах,

Де ніколи не перетнемось ми –

Я без тебе напевно загину.

Серця в нас – посмуговані сектори,

Там відомості лежать пластами,

* * *

Покласти квіти тобі на могилу –
Це те останнє, що я зроблю.
Тебе розіп’яли за Україну
Без страху смерті і без жалю.

Нещирість погляду, лукавість руху
Тебе спіткала в житті земнім.
Зажура тепла і сум розлуки
Лились у слові твоїх віршів.

Бриніла рима вустами кобзи,
Летіла правда на сіль доріг.
І ти в задумі стоїш у бронзі,
І світ схилився тобі до ніг.

Читаю серцем, клекоче розум,
Кипить свідомість – себе пізнай –
Невже це людям надано дозвіл
Трощити мову і нищити рай?!