Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Микола Братан. І краса, і держава
Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини

поезія, вірші

Кохаймося, люди
з циклу поезій
(закінчення, початок у 11-12 випусках)

* * *

9. Щойно вчора був квітень

А нині листопад одержимий

З торнадами у квартеті

Відрубує голови навіть дубам

Або весь рід з землі вириває

Для вічносмерті

А що буде завтра…?

Стократно одержиміші

Листопади

А торнадосмерчі чортами стануть

Для Землі людства

І не буває в них

Зернини як від зерна гірчиці – чуття

Із заздрісної ненависті

Руйнувати стануть все

А на – кінець себе зруйнують душогуби

Через помилку (хибу)

Що запеклість породила

 

* * *

10. Людино планети Землі

Що в Брехні своїй загубилась

І вийти не можеш

З її океану

«Вона цілувала метеликів...»; Музика осіннього дощу
вірші

* * *

 

Вона цілувала метеликів; їй

Пилок опадав на вуста,

Перлинами сяяв на кінчиках вій;

Вона була ніжно-проста.

У кожний четвер одягалась у шаль

Червону, мов маковий цвіт,

Лишала під нею ранкову печаль

І сміхом все бавила світ.

Зап’ястя і плечі прозоро-тонкі

Ховала під сяйво очей;

Писала новели і вірші палкі

Десятками синіх ночей.

Вона помилково жила на Землі,

Їй місце у Небі, мабуть.

Та в Небо ніколи не йшли кораблі,

Крім тих, що не змінюють путь.

 

Таку, як вона, ще ніхто не шукав.

Ніхто і не знайде таку.

Вона була сном, що вночі заблукав

У крихітних зорях пилку.

 

 

Л. Костенко. «Ще вчора була я висока, як вежа...»

* * *

 

Ще вчора була я висока, як вежа.

Здається, ще трохи – дістану зеніт.

І раптом, як вибух, – обвал і пожежа.

Розтрощений камінь – уже не граніт.

 

Руйновище віри, і розпач, і розпач!

Під попелом смутку похований шлях,

Зажурені друзі сахнулися врозтіч.

Посіяне слово не сходить в полях.

 

На те й погорільці, – будуємо хатку.

Над хаткою небо. А знов голубе.

Найвище уміння – почати спочатку

Життя, розуміння, дорогу, себе.

«Будь ніжна, ласкава, як промінь весняний...»; «Я дихала вітриськами негоди...»; «Будь героєм!..»; «Заговорив піснями ліс...»; «Мене дочкою кликала весна...»; «Відшукати мене втома...»; «Бреду по лісу навмання...»
вірші

* * *

Будь ніжна, ласкава, як промінь весняний.

Мужньою будь, мов калина в морози.

Які б не зустріла нещастя, погрози –

Гідно сприймай їхній окрик безтямний.

1944

 

 

* * *

Я дихала вітриськами негоди.

Вдивлялася у хмари грозові.

Страхи свої зумівши побороти,

Надії в небі бачила нові.

 

Чим темно більш, тим вогники ясніші!

Повстанська крівця зорями сія,

А Україна все стає сильніша

І я.

 

Будь героєм!

 

Чуєш, сурмами відверто

Воля кличе нас до бою:

Осінній ліс; При дорозі; «Осінній ліс, твій сон я не стривожу...»; «Все сьогодні щемно осіннє...»; «Спекотне сонце, сонний степ...»; «Відлітало літечко з журавлями...»; «Добрішаймо думками і словами...»
вірші

Осінній ліс

 

Засіяла осінь небо хмарами,

Залила землю слізьми.

Стоять дуби сумними нездарами,

Ждуть повелінь зими.

А серце плаче, за літом щемить,

Хоч спогади вже зола.

“Ще мить, лише одну коротку мить” —

Не слухає осінь, періщить дощем,

Стоїть між нами стіною.

Ліс ледве шепоче змокрілим кущем

Й сумує разом зі мною.

Засіяла землю слізьми.

Стоять дуби сумними примарами

І бачать літні сни…

І ждуть своєї весни.

16.05.04

 

При дорозі

 

Шовковиця шовково шерхотіла

“Я вже доспіла-спіла-спіла…

Мої солодощі меду чорні ґронця

Ввібрали жар і силу сонця”.

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 119 книг;
1,511 статей;
344 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)