Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Архітектура планиди
В’ячеслав Друзяка. Україна – мій біль і надія
Іван Немченко. Корсунські світанки
Анатолій Анастасьєв. В яблучко
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Вишиванка. Число 1

Гейко С. Квартальний план за два тижня: Як обирали синів і дочок // Україна молода. 2002. - 28 берез.

Гейко С. Квартальний план за два тижня: Як обирали синів і дочок // Нариси з історії Бериславщини: Випуск 4. — К.–Херсон–Берислав: Просвіта, 2005. — С. 335-338.

Квартальний план за два тижня
Як обирали синів і дочок

З наближенням чергових виборів мені здалося, що цікаво буде за­зирнути в історію часів СРСР. Для прикладу я взяв політичну “кухню” перших післявоєнних виборів до Верховної Ради тоді ще УРСР у Бериславському районі... Щойно відгриміла війна, стартувала четверта сталінська п’ятиріч­ка, набирала обертів відбудова народного гос­подарства.

Ще наприкінці 1946 року були створені ви­борчі округи та відповідні виборчі комісії. Бериславський район потрапив до Великоолександрівської виборчої округи № 364. 3 цього моменту почалися виборчі перегони, повніс­тю контрольовані Москвою через КП(б)У та місцеві партосередки. Негайно відбулася на­рада райпартактиву, яка за доповіддю першо­го секретаря райкому Галкіна “обговорила завдання районної парторганізації у підготов­ці і проведенні виборів до Верховної Ради УРСР” . Тоді ж у Бериславі на стаханівську вах­ту на честь виборів став колектив промартілі інвалідів імені Хрущова. З цієї нагоди артіль ви­конала план на 170 відсотків, а взуттєвий цех — аж на 300! 3 перших чисел 1947 року трудя­щі Бериславщини “одностайно висунули пер­шим кандидатом у депутати Верховної Ради УРСР великого Сталіна”. 6 січня відбулася пе­редвиборна нарада представників Берислав­ського району, де “бурхливими, довго нестихаючими оплеска­ми зустріли пропозицію обрати до по­чесної президії Політ­бюро ЦК ВКП(б) на чолі з товаришем Сталіним і Політ­бюро ЦК КП(б)У. (Бурхливі оплески. Всі встають. У залі лунає могутнє “ура” на честь товариша Сталіна)”. “Один за одним виступають представники кол­госпів, радгоспів, установ району. Во­ни з величезним піднесенням гово­рять про першого народного кандидата у депутати Верховної Ра­ди УРСР. З любов”ю називають ім’я великого Сталіна”. Ще через день усім повідомили, ніби надійшла “радісна звістка про те, що товариш Сталін та члени Політбюро ЦК ВКП(б) дали зго­ду балотуватися в депутати”.

Щастю народному не було меж. Адже “трудящі нашого району однос­тайно висунули кандидатом у депута­ти Верховної Ради УРСР Сталіна Йоси­па Віссаріоновича, Ворошилова Климентія Єфремовича, Хрущова Микиту Сергійовича”, і (треба ж такому стати­ся!) вони погодилися балотуватися! То­варишка Олонецька з маслозаводу за­певняла, що “щасливий день пережи­ває український народ”. Переселенець із Болгарії т.Тарасов переконував, що знайшов “своє щастя на радянській землі, в країні СРСР, яку ведуть до щас­ливого майбутнього комуністична пар­тія та великий вождь радянського на­роду товариш Сталін”. На мітингу ро­бітників Бериславського механічного заводу схвильо­ваний т.Діденко заявляв: “Сталін — це наше щастя, це наше радісне життя. Сьогодні вели­кий день. Сталін дав згоду балотуватися в де­путати Верховної Ради Радянської України. Це велика честь для українського народу”. Кращі трактористи центральної майстерні радгоспу імені Юркіна (с.Раківка) “т.т. Вовк С., Стадніченко І., Некряч П., Романчик узяли добровільне зобов”язання до дня виборів закінчити ремонт своїх тракторів та викликали на соціалістичне змагання трактористів Калінінського радгоспу”.

Крім вождів світового пролетаріату, трудя­щі Бериславщини одноcтайно висунули кан­дидатом до українського парламенту “достой­ного представника нашої радянської інтелігенції, до кінця віддану соціалістичній Батьківщині, вірну дочку більшовицької партії, віддану справі Леніна-Сталіна Тетяну Никифорівну Пуртову”. І якщо “святці” членів політ­бюро добре відомі, то прізвище Пуртової усі без­надійно забули. Хто ж вона, товаришка Пуртова? 43 роки, народилася в Іркутській гу­бернії у селянській сім’ї. З дев’яти років, як значилося в офіційній біографії, почала трудове життя. У 20 років вступила до комсомолу, у 25 — до партії, вчилася у вечірній школі, на Іркут­ському робфаці, в Омському сільгоспінституті. (Цікаво, що відносно неподалік, на Тюменщині у 1921-33 рр. активно орудувала банда, діяльність якої виявилася дивно пов’язаною з убивством відомого “піонера-героя” Павліка Морозова. І керували бандою три брата Пуртова). За фахом — інженер-землевпорядник. У 1935 р. за рішенням Ачинського райкому партії стала директо­ром школи підготов­ки механізаторів. З 1939 р. — на партійній роботі у Сибіру. Після вигнання німців з Ук­раїни рішенням ЦК ВКП(б) переведена на Херсонщину, де два роки працювала другим секретарем Іванівського райкому, а в березні 1946 р. її обрали першим секретарем Високопільського райкому КП(б) України. По­відомлялося, що “як вірна дочка партії і народу, прославилася самовідданою працею і громад­ською діяльністю на благо нашої Вітчизни. Пра­цюючи на керівній партійній роботі, вона віддає всі свої сили, щоб швидше залікувати рани, зав­дані країні війною”…

Переповнені щастям селяни колгоспу “Червоний Жовтень” Новопетрівської сільра­ди Високопільського району та загальні збори робітників і службовців Бериславського зерно­радгоспу (с.Новорайськ) першими висунули товаришку Пуртову у кандидати. У відповідь вона надіслала те­леграму, в якій запевняла, що “це велике дові­р”я виправдає невтомною працею на благо радянського народу, любимої Батьківщини”. А “довідавшись про телеграму т. Пуртової, токар центральної майстерні т.Іванов зобов’язався систематично виконувати норму на 200 про­центів, тракторист т.Вірко дав слово на 5 днів раніше строку відремонтувати свій трактор”. Звичайно, після цього Тетяну Никифорівну від­разу зареєстрували кандидатом, як водилося, одним-єдиним. У селі Качкарівка аж 40 агітато­рів “переконливо і в дохідливій формі розпові­дають виборцям про життєвий шлях і практич­ну роботу тов. Пуртової”. Довірена особа по виборчій дільниці № 921 Г.Тихонов знав зазда­легідь, що “виборці моєї дільниці віддадуть свої голоси Т.Н.Пуртовій”. Учениця середньої шко­ли А.Дармостук була впевнена: “Віддаючи свій голос за Т.Н.Пуртову, я голосуватиму за рід­ного Сталіна”. А Качкарівська рибартіль “на оз­наменування дня виборів дала слово стопро­центно виконати квартальний план вилову риби” за… п’ять тижнів.

23 та 24 січня “краща дочка нашого наро­ду” побувала на Бериславщині. У райцентрі і кількох селах відбулися радісні, піднесені зус­трічі народу з кандидатом. Зокрема, у Зміївці т. Осипов сказав: “Тільки в країні, де переміг со­ціалізм, жінка має право обирати і бути обра­ною. Ці права дала радянська Конституція. Де, в якій країні, надаються такі рівні права жінці?”. У Новорайську т.Лук’янчикова славила „перш за все творця Сталінської Конституції, вождя радянського народу, першого нашого всенародного кандидата в депутати Великого Сталіна! Тільки під керівництвом більшовицької партії і за ясним розумом любимого Сталіна ми дійдемо до світлих вершин комунізму!”, — вірила вона. Від імені меш­канців села Ольгівка т.Подлєсна запевняла: „Перші слова привіту ми шлемо йому — рідному Сталіну, який повсякденно турбується про наше життя і щастя …Я передаю Вам, Тетяно Никифорівно, привіт. І запевняю, що за Вас, вірну дочку партії, ми всі, як один віддамо свої голоси”. До того ж ольгівчани до дня виборів „зобов’язалися повністю підготуватися до весняної сівби” (Цікаво, що було б аби не вибори?)…

І ось нарешті настав той хвилюючий день 9 лютого 1947 р. Заздалегідь було повідомлено, що „у цей історичний день трудящі нашої Батьківщини ще й ще раз продемонструють перед усім світом свою морально-політичну єдність і згуртованість навколо партії Леніна-Сталіна, навколо свого вождя і вчителя товариша Сталіна”. Тому у Новорайську було „ ще тільки 4 години ранку. Місячна лютнева ніч. Але на вулиці людно. Ве­лике пожвавлення. Клуб переповне­ний. Лунають пісні. Грає баян... Пер­шою опустила бюлетень Левицька Ма­рія — 60-річна старуха. Опускаючи бюле­тень, вона заявила: “Голосую за пар­тію, за Сталіна, за щасливе життя, за нашу Батьківщину”. У селі Одрадо-Кам’янка “ще задовго до 6 години ран­ку виборці 24-ї виборчої дільниці поча­ли заповнювати приміщення, а до 4-ої години ранку їх було вже понад 200 чо­ловік”. У селі Новоберислав “культур­но відпочили виборці в цей день. На дільниці працював буфет. В клубі грав баян. Силами самодіяльного гуртка колгоспу був даний виборцям кон­церт”. У Бериславі “першим одержав бюлетень найстаріший виборець Сікорський Тит Антонович, 82-річний ді­дусь. Незважаючи на свій похилий вік, ще спозаранку, о 4 г. ночі, він сам прий­шов віддати свій голос за кандидата блоку комуністів і безпартійних т. Пур­тову”. (Цікаво, якщо вибори оголошувалися таємними, звідки було знати як проголосував „дідусь”?)

А загалом з 6.00 до 24.00 9 лютого 1947 р. “тисячі виборців з ім”ям вели­кого Сталіна на устах віддавали свої голоси за вірну дочку партії і народу тов. Пуртову. В сер­ці виборців було ім’я Сталіна, великого і прос­того, близького і рідного всім радянським лю­дям.”…“Написи на бюлетенях, в окремих запис­ках читаємо: “Голосую за великого Сталіна”, “За щасливе радянське життя”, “Я віддаю свій голос за кандидата Сталінського блоку кому­ністів і безпартійних, за Тетяну Никифорівну Пуртову”.

За таких “хвилюючих” обставин, в умовах цієї істерії (усе відбувалося під час голоду 1946-47 рр.) у голосуванні взяли участь, за офіційними даними, 100 відсотків виборців (!) Бериславського району, з яких 99,34 відсотка “віддали свої голоси за кандидата сталінсько­го блоку комуністів і безпартій­них, за тов. Пур­тову”.

 На тому закінчився виборчий фарс майже 60-річної давнини. А самі вибори “викликали серед трудящих нову хвилю трудового піднесення”…

 

(„Україна молода” від 28 березня 2002 р.)

 

(Стаття написана за матеріалами ДАХО та Бериславської районної газети „Соціалістична перемога”)

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)