Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Гіркі експромти
М.Братан. Парасолька йде по місту
Анатолій Анастасьєв. Територія гідності
Голос Батьківщини. Випуск 5
Історія Просвіти Херсонщини. Том 1
Ігор Проценко. Мої дороги
Мої дороги
Вірші
2000

Проценко І.М.
Мої дороги: Вірші. — Херсон: Просвіта, 2000. — 64 с.


Мої літа — мої дороги

Встає Україна

Як ріки, злились воєдино,
Велика й мала батьківщина:
Земля-Україна свята
І рідна місцина ота,
Де мати безправного сина
Сльозами пороги зросила,
О скільки стривожених літ
Терпіла наругу і гніт
Здолала вогонь ти і воду,
І хвалену дружбу народу,
Союз нерушимий, а втім
Розпавсь він, мов карточний дім.
Похилена в лузі калина,
Нескорена воля єдина,
Розорена лихом рілля —
Встає Україна моя.
Встає із руїн наша слава —
Нова самостійна держава,
Що довго в імперії зла
Багатим придатком була.
Була під орудою ката,
Слугою у «старшого брата»,
Зазнала печаль таборів
Під проводом мудрих вождів.
Аж страшно стає, як згадаю
Криваву історію краю,
Подільського мого села,
Де юність бентежна пройшла.
Як пам’ять про давнього друга,
Село спогадаю над Бугом,
Де батьківська хата була,
Де в скруті родина жила.
До болю знайома картина:
Колишня старенька хатина,
На вигоні, біля двора,
Пустує чужа дітвора.
В подвір’ї нова господиня
Запрошує в хату гостинно,
І скаче вівчарка навкруг,
Мене зустрічає, як друг.
А я не спішу до світлиці,
Стою і дивлюсь на криницю,
Як після важкої ходи...
Напитися прошу води.
Здається, як тільки нап’юся
Живої води, — оновлюся
І стану духовно таким,
Як був я колись, молодим.
Щоб знову в дитинство поринуть,
Знайти на зорі ту стежину,
З якої я вирушив в путь,
І матері голос почуть...
Не можу забути донині,
Наш сад, де суцвіття калини,
Де часто у роки шкільні
Складав я про тебе пісні.
Велика моя Батьківщина,
Земля, де родився, єдина,
І де б не блукав я, вона
У серці на дні, як весна.
Як пісня, верба і калина,
Не вмерла, живе Україна
І буде привільною жить,
Як води, земля і блакить.

Мої роки — мої дороги

Як дзвін вечірній на чужині,
Як рідна пісня вдалині,
Про наші роки, що віднині
Не раз ввижаються мені.

“Мої роки — моє багатство”
Сприймаю з пафосом гірким,
Та згодні ми своє багатство
Віддать у спадок молодим.

Та й небагато вже нам треба —
Життя і злагоди для всіх,
Щоб завжди було мирне небо,
І не стихав дитячий сміх.

Щоби земля під сонцем квітла,
У славі край мій возсіяв,
І щоб останній промінь світла
Мене за працею застав.

Себе ми, друзі, не щадили
У той далекий грізний час,
Коли ворожі чорні сили
Хотіли поневолить нас.

Та горді тим, що подолали
Зловісні полчища заброд,
Бо нас на битву окриляли
Любов Вітчизни і народ...

Не всі дійшли до Перемоги,
Найкращих з нас давно нема...
Бої, окопи і тривоги —
Тепер історія сама.

А пережиті лихоліття —
Їх не забуть, поки живем,
Минули вже десятиліття,
Та й ми до фінішу ідем.

Літа мої — шляхи суворі, —
Чого я тільки не зазнав
В бурхливому людському морі,
Поки до пристані пристав.

Здолавши все: вогні та води,
Болото, спалені мости,
Ми йшли під прапором свободи
До заповітної мети.

В житті, немов на довгій ниві,
Немало я доріг пройшов
Крізь морок ночі, сніг і зливи,
Людську ненависть і любов.

Любов до всього, до земного,
Що хліб і пісню нам дає,
Любов до неба голубого,
Де Сонце й Вічність постає.

Хто осягне оті дороги:
Від перших росяних стежин,
Від сходів отчого порогу —
До верховин і до низин.

Згасає день. Бреде поволі
Роками стомлений боєць.
Шляхи людські — то наші долі, —
Де їх початок, де кінець?

Ну що ж? Не будемо тужити,
Що відспівали солов’ї,
А будем жити і творити,
Поки не зійдем з колії.

Дитинства світ

Мов книгу пам’яті читаю
Давно забуті сторінки,
Домівку нашу спогадаю,
Дитинства світлого роки.
Немало селищ в Україні,
Садів зелених і дібров,
Та є одне, як цвіт калини,
Як перша дружба і любов.
Там, за вишневим частоколом —
Квітуча біла благодать.
Гудуть роями наші бджоли
І душу батька веселять.
Цвіте левада жовтим цвітом
І осокори молоді,
А під гнучким вербовим віттям
Видніє човен на воді.
Пушистих хмар тугі вітрила
Пливуть на водній синяві.
Там два лелеки старожили
Крокують важно по траві.
Так хочеться зайти до хати.
А раптом знову на зорі
Мене розбудить тихо мати,
Щоб вибирати ятері.
І скрізь ранкову прохолоду,
Де маячить знайомий брід,
Ввійду я знов у теплу воду
До сонця бризками услід...
Дитячі помисли, пригоди,
Хіба їх можна позабуть?
Вони, немов весняні води,
Снагу і силу нам дають.
Життя суворе і прекрасне,
Хоч доживи до сивих скронь,
Дитинства світ в душі не згасне,
Як вічний пам’яті вогонь.

На сторожі миру

Як давній війни ветеран,
Видніється в полі курган,
Схилившися на автомат,
Стоїть Невідомий Солдат.
Ні вітер, ні дощ, ні туман —
Ніщо не заслонить курган.
І тих, хто навічно поліг
У пеклі воєнних доріг.
Застигла тривога в очах,
Здається, він став на чатах
І пильно зорить з висоти,
Щоб землю і мир зберегти.
Як свідок важких лихоліть,
Багато він років стоїть.
Спиняється тут пішохід
Й машини притишують хід.
Як ранішнє сонце зійде,
Роса з обеліска спаде,
Освітиться поле і луг —
І все оживає навкруг.
Тут тиша і спокій завжди,
Хоч люди приходять сюди
В скорботі минуле згадать
І шану загиблим віддать.
Закохані пари отут
Присягу на вірність дають,
Щоб разом крізь будні пройти,
П’янкі почуття зберегти.
Ідуть ветерани старі,
Приходять сумні матері,
Чекаючи марно синів
З далеких кривавих полів.
Здається, що їхній це син,
Піднявшись з землі до вершин,
Довічним стоїть вартовим —
Завіт поколінням новим.

На Поділлі

На сонячні гони вступили жнива.
Хвилюється жито, як море.
А там, за ярами, пилюку зрива,
Гуде молотарка бадьоро.

Встає на світанку у сивій імлі
Умите росою колосся.
Поважно пливуть степові кораблі
І хвилями стелять покоси.

За ставом широким, де три путівці,
Видніється хрест і криниця;
Тут завжди спиняються наші женці
Набрати живої водиці.

Снують по дорозі підводи-пісні:
Спішать у бригаду дівчата.
Йде битва за хліб і в моїй стороні,
А хліб — наша пісня і свято.

У кожній оселі гаряча пора,
Де трудяться люди завзято, —
Від тихої Сниводи і до Дніпра
Земля уродила багато.

Дарунками щедра Подільська земля.
Колишуться яблука спілі.
Немов оксамити — луги і поля,
І хмари, як лебеді, — білі.

Сузір’я веселки лягло над селом, —
Лиш коник порушує тишу.
Сріблясті тополі, зеленим чолом
Вклоняючись, осінню дишуть.

“Ой чого ти, земле?”

Человек сказал Днепру:
“Я стеной тебя запру”.
С.Маршак

I
Нам не дочекатись ласки від природи,
Коли стільки в світі натворили шкоди.
Осушили луки, отруїли води.
Як сигари, в небо куряться заводи.
Де сади шуміли, протікала річка,
Там пустир лишила мудра п’ятирічка.
“Годі від природи милості чекати”...
Ми боротись звикли і не відступати.
І “перемагали”, ще й пісні співали:
“Ой чого ти, земле, молодіти стала?..”
Хочеться спитати нашу Берегиню:
“Ой чого ти схожа нині на пустиню?..”

II
Полігоном став Дніпро. Які чорні сили
Понівечили красу і життя згубили?
Пригадаєм мертві зони, селища похмурі,
Водосховища зелені та піщані бурі.
Встань, Тарасе, подивися на Дніпровські кручі,
На калюжі рукотворні, де шумів ревучий.
Не вернути, що втрачено, як матері сина...
Похилилась над водою верба і калина.
Є на світі три істини, складові природи:
Рибам, звісно, щоб плавати, необхідні води.
Звірям треба для поживи ліс, степи і гори,
Ну, а птицям для польоту — небесні простори.
А людині все потрібно: ліс, повітря й води,
Їй підвладне все на світі і краса природи.
То ж красу побережім, доки ще не пізно.
Бо природа — наша мати і свята Вітчизна.

Два місяці, два брати

(балада)

Послушайте, ребята,
Что вам расскажет дед,
Земля наша богата,
Порядка в ней лишь нет.
А.Толстой

Два місяці, два брати зустрілись на мосту,
Де верби кучеряві над річкою ростуть.
Співає вічну пісню вода у лотоках, —
Там два млинових кола стоять, як на чатах.

Зустрілись Травень з Червнем у парку край села,
Де пам’ятник гранітний повила сіра мла.
Сюди, немов на свято, приходять юнаки.
Тут завжди пломеніють калина і квітки.

Спливає давній Червень, грозова далина,
І фронтові дороги, окопи і війна.
І ті, кого навічно приборкала земля,
Кому на обеліску виблискує зоря.

Зустрівся Травень з Червнем на росяних полях,
Де люди працьовиті і руки в мозолях.
Не легко їм живеться, майстрам урожаїв,
Що вийшли із застою до нових рубежів.

Зустрілися два брати в селі без перспектив:
Дві баби там лишилось, а був же колектив.
Як привиди, чорніють покинуті хати,
Зарослі бур’янами городи і сади.

Дивуються два брати і дивляться здаля
На землі прибережні, забруднені поля.
Дожилися, що навіть сади вже не цвітуть.
В порожніх магазинах одні вітри гудуть.
Поглянь на мертві зони за Прип’яттю й Дніпром —
То пам’ятник Скорботи, Чорнобильський синдром.
Писав про муки Данте в пекельному котлі, —
Та нам реальне пекло створили на землі.

Що сталося з тобою, Поліський милий край,
Чому завмерли села і гине урожай?
Хто спинить темні сили, який чарівний маг?
Звела народів дружба бетонний саркофаг.

Пусті слова про гласність і світовий прогрес —
А наша Україна заручниця АЕС.
Як жаль, що ходять поруч недоля і пітьма.
Земля у нас багата, господаря нема.

А потім місяць Червень в парламент наш зайшов,
Послухать про реформи, багатство і любов.
Обранці вищих рангів і сивий Голова
Читали по шпаргалках про рівність і права.

І вийшов блідий місяць поглянути на шлях,
Там біженці стояли з тривогою в очах.
Та марні сподівання чекать від тих свобод,
Що вийшли із народу, забувши про народ.

Прощався Червень з Травнем і чув тривожний спів:
То “гнані і голодні” — сім’я пролетарів.
Виходять свіжі лави під звук нових пісень.
Встає на зміну ночі прийдешній світлий день.

Зайшов за хмари місяць червоний, наче жар,
Не знаю, чи на вітер, а може, на пожар?
А може, ще веселка нап’ється із Дніпра,
Зігріє наші душі для спільного добра.

Згуртує творчі сили, розсіє злоби тінь,
Щоб ми за кращу долю піднялися з колін.
Щоб вільна Україна, як фенікс, ожила,
В родині “вольній новій” щасливою була.

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!





Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)