Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. Затуманені плачем
Вісник Таврійської фундації. Випуск 10
Микола Братан. Голодна кров
Йосип Файчак. Світ вирує

Міліція // Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи: Сміх і сльози, гумор і сатира. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 71-73.

Міліція

«Моя міліція мене береже».

          Злодіїв вона береже!

 

У селі Хорли кожну ніч когось обікрадуть, а злодія зловити не можуть. Там найбільше комуністів, – так показали останні вибори. Очевидно, у міліції вважають: «Якшо всіх злодіїв переловити, тоді і міліція не потрібна, а де ще таку роботу знайти? І злодії здобичою діляться. Міліція злодіїв охороняє».

Чув, у Афганістані – Пакистані міліції взагалі нема. Там, якщо злодій появиться, його камінням побють і ніхто за це не відповідає. А у нас відповідають, ще й як відповідають!

Був тут такий випадок. Серед ночі злодій намагався залізти до одного дядька через вікно. Дядько почув, дивиться, здоровило витягнув вікно і вже у хату залазить. Схопив рушницю і з переляку – ба-бах! І наповал. Вбив злодія. Дядькові дали десять років тюрми. У нас держава охороняє злодіїв, а то не буде кого судити. Хабарників судити? Та ви що! Хабарі, це як райські яблука для сатани, який ними спокусив Єву.

Був і такий випадок, років вісім тому. На вулиці Садова серед ночі злодії почали знімати електродроти з лінії електропередачі. Хтось зателефонував диспетчеру РЕМ – «Дріт знімають!». Диспетчер РЕМ (Микола Рябов тоді чергував), телефонує у міліцію: «Грабують! На Садовій злодії на металобрух лінію розбирають!». На що черговий міліції відповів: «А ми вам що, сторожа?». А хто ж ви такі?! «стражі порядка…»

І зі мною був випадок. Я тоді тримав мускусних качок. Такі великі, вгодовані. М’яса на всю зиму мало вистачити. Але одного разу вранці дивлюся, ой боже, качки по городі ходять, калитка у загородку відчинена, курник теж. Порахував – трьох качок нема. А, щоб ви ними подавилися, злодюги! Загнав, позачиняв качок. Наступного ранку дивлюся, знову три качки вкрали! Е, думаю, злодія маю зловити, а то всіх витягає. Я зв’язківець, дещо кумекаю. Встановив сигналізацію, так, що коли прийдуть злодії, у хаті дзвіночок спрацює. Калиточку і курник закрутив дротом, поки будуть розкручувати, я матиму час, аби їх застукати.

Серед ночі спрацював дзвіночок. Ага, заждіть злодюжки, зараз я з вами розберуся. Дружині кажу – телефонуй у міліцію, до відділка міліції метрів 500, за пару хвилин приїдуть, а я злодіїв затримаю. Беру рушницю, два патрони з бекосином, тихенько вихожу. Їх двоє, один немов недалекий сусіда, що недавно з тюрми прийшов, другого не пізнаю. Крутять, розкручують дріт. Крутіть, крутіть, думаю, зараз приїде міліція, вас покрутить. Розкрутили калитку, розкручують двері у курник. Я причаївся, чекаю міліцію, а вона щось не їде. Вже й курник відчинили, вже й качок наловили, виходять. Та що ж це я, буду мовчки дивитися, як мене грабують, чекати, поки втечуть?

— Ах, ви ж, гади! – кричу, та бах! угору.

 Як рвонули втікати, качок покинули, біжать по городі. Я ще раз бахнув, так, щоб над головами шріт просвистів. Не вбивати ж за дурну качку людину, бо як я потім сусідам в очі буду дивитися? Повтікали.

Збуджений заходжу у хату. Дружина зустрічає, каже, що міліція обіцяла приїхати. І приїхала, десь через годину, може й більше. Запитують:

— Де злодії?

— Повтікали.

— Шо?! Чого ти викликав?! Ми бензин спалили! Давай 10 літрів бензину.

— Вибачте, бензину у мене нема, а злодії он туди побігли, може, десь там вештаються.

— Та пішов ти… – розсердилися, поїхали.

Я ще й винуватим залишився. Ні, в миліцію краще не дзвонити, а то ще й посадять. Міліція скоріше злодіїв захищає, вони немов рідня. І селищному голові вони не підвладні. Кажуть: «Ми підвладні лише Закону». А закон той, як дишло, куди повернуть – туди й вийшло.

Нині влада створила якесь немов «самоврядування». Пані Ольга очолює. Так те «самоврядування» спромоглося лише на те, аби зібрати з людей гроші на лавочку на кладовищі. Більше ніяких прав у нього нема. І бажання теж.

Це ще одна судома радянської системи. Муніципальна міліція потрібна, ось що має бути.

 

А сільські депутати – лялькова комедія.

Був я таким депутатом.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 121 книг;
1,513 статей;
345 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (8)