Історія

Уперше зустрівся я з Петром Карманським, як він уже був відомим поетом і письменником. Це було в 1918 році, коли Херсонське Губерніяльне Земство влаштовувало чергові загальноосвітні курси для вчителів початкових шкіл. Тоді запрошено Карманського прочитати ряд лекцій з української літератури. Я стояв близько до організації курсів, і, як пам’ятаю, Карманського запросили на пропозицію Миколи Чернявського.

60-річний Степан Моцьо подолав відстань у 1200 км велосипедом, їхав з Херсонщини у Карпатські Бескиди з хрестом, власноруч викуваним, щоб поставити його на могилі батька. Батька пан Степан не пам’ятав, як не пам’ятав і рідного села, з яким його 50 років тому розді­лила лінія кордону. Повертався пан Степан на батьків­щину і був там тепер іноземцем. Навіть пошепки говорити про те, за яких обставин за­гинув Микола Моцьо, батько Степана, у селі Зміївка боялися до початку 90-х. Навіть з роди­чами і рідними дітьми. Микола в березні 1945 р.

Книга пам'яті: Голодомор 1932-1933 років у Чаплинському районі. - К.-Херсон-Чаплинка: Просвіта, 2008. - 223 с.: іл.

Чаплинська районна державна адміністрація

Херсонське обласне об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка

Херсонський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Молода Просвіта"

В оформленні обкладинки використана робота учениці 7 класу Кучерявоволодимирівської ЗОШ Діни Гмирі

Кілька років тому відома своїми краєзнавчими пошуками та невтомною енергією мешканка с. Козацького Раїса Федорівна Романова зав'язала стосунки з нащадками Князя Трубецького, які живуть нині у Франції. Невдовзі брати Трубецькі побували на землях, якими колись володіла їхня родина. Вони й передали Р.Ф.Романовій матеріали, уривок з яких публікується.

Князь Трубецький

Історія одного господарства

Друга половина 1920-х рр., яку в сучасній українській історі­о­графії ще на­зивають Великою Перервою, стала періодом відносно вільного національно-культурного будівництва в мо­ло­дих союзних республіках, поки Кремль був зай­нятий нарощуванням сили та внутрішньою боротьбою за владу після смерті Леніна.

Георгіївських хрестів і медалей у Захара Видригана було вісім. Нагороди царської армії він заслужив ще у Першу світову війну, утікши з дому на фронт ще, по-суті, підлітком. Таємно від батьків підмайстер бондарно-колісної майстерні назбирав небагато грошей, купив на базарі стару солдатську форму. І ось вже у команді піших розвідників 146-го Царицинського полку воює на південно-західному фронті. Наймолодший, він ходив на дуже ризиковані завдання.

Після зруйнування Запорізької Січі російська імператриця Катерина II доручила своєму фавориту князю Г.О.Потьомкіну терміново засели­ти причорноморські та приазовські степи, названі Новоросійським краєм. У всі європейські країни були розіслані царські емісари, які вербували там бажаючих оселитися на півдні України та в Нижньому Поволжі.

ПРЕЗЕНТАЦІЇ, КОНФЕРЕНЦІЇ, ФЕСТИВАЛІ

Леся Храплива-Щур