Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Голос Батьківщини. Випуск 5
Микола Сарма-Соколовський Срібне перо соколиного лету
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Іван Ющук. Якщо ти українець
Микола Братан. Відчахнута віть
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 7

(нарис про культурно-просвітницький рух на Херсонщині)

 

В наші буремні часи утвердження української державності на теренах багатостраждальної України, реформаторського шляху краян до європеїзації, дуже важливо не знівелювати індивідуальність нації, не позбутися національно-культурних особливостей українського народу, що вирізняє українців з поміж інших націй світу. І хоча ця тема потребує більш глибоких досліджень, проте можна однозначно стверджувати, що рівень розвитку родинної мови, національних традицій та обрядів, музики та літератури, відродження історичної пам’яті та соціально-культурних відносин у соціумі Соборної України є важливими складовими збереження ідентифікаційного коду нашого народу.

Тому саме зараз на часі згадувати про лицарів України, які жили та працювали на Херсонщині у ХІХ – ХХ столітті, і які долучилися до великої справи просвітництва, що наблизило українців до самовизначення, до суспільно-політичної незалежності. Згадаймо хоча б таких особистостей, як Андрій Грабенко-Конощенко, Борис Грінченко, Теофан Василевський, Дмитро Маркович, Олександр Русов зі своєю дружиною Софією Русовою та інших культурних діячів, які вже у 1885 році у Херсоні створили проукраїнський гурток однодумців. Саме дякуючи їх зусиллям у 1886 р. виходить друком перше число альманаху «Степ», збірник драматичних творів І.Карпенка-Карого, оповідання Б.Грінченка, а у 1890 р. вийшла друком у журналі «Дзвінок» дитяча опера «Коза-Дереза», авторкою якої є Дніпрова Чайка, яка народилася і жила на Голопристанщині у селі, що нині зветься Стара Збурівка (справжнє ім’я - Людмила Олексіївна Василевська-Березіна (1861-1927). Саме її ім’я присвоєно Херсонській обласній дитячій бібліотеці).Наприкінці ХІХ століття починає розгортати свою активну діяльність В.І.Гошкевич, який у 1890 р., який за допомогою активу того ж гуртка засновує музей старожитностей, а у 1898 р. започатковує видання газети «Юг», в якій друкувались і культурно-просвітницькі статті. У 1902 році відомий збирач українського фольклору херсонець Андрій Грабенко-Конощенко видає у Одесі співаник «Українські пісні з нотами. Перша сотня». Приїзд до Херсона у 1903 р. письменника Миколи Чернявського створює умови для розвитку культурно-просвітницького руху на Херсонщині. Тісна співпраця з осередками «Просвіти» Західної та Північної України, приїзд Михайла Коцюбинського, гастролі Марії Заньковецької та театральної групи Івана Карпенка-Карого пожвавлює культурно-просвітницький рух громади міста, що насторожує жандармів. Тому у 1904 р. активістку і поетесу Дніпрову Чайку вперше арештовують за пропаганду антиурядової літератури. Але ці випади жандармерії лише дисциплінували і активізували патріотів - жителів Херсонщини. 

В Олешках і Чорнянці, в Голій Пристані і Маячці, Каланчаку і Чаплинці виникають культурно-просвітницькі гуртки проукраїнськи налаштованих громадян Таврії. У 1905 р. під час першої соціально-політичної революції у царській Росії мушу стверджувати, що активізувалася і проукраїнська інтелігенція -  в Одесі, Миколаєві, Херсоні і Станіславі виникають осередки товариства «Просвіта», активно розпочинають виходити друком перші номери альманахів «З потоку життя» та «Перша ластівка», створюється аматорський театр, в якому у 1907р. проводиться вечір пам’яті Т.Шевченка, де звучав гімн «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Т.Шевченка та музику херсонського композитора Дмитра Крижанівського. Вперше цю пісню виконав Марко Кропивницький у Єлисаветграді на Херсонщині ще у далекому 1870 року. Внаслідок гонінь царського уряду Херсонський і Одеський осередки товариства «Просвіта» були заборонені. Але душу українську не знищити нікому. «Знаю тепер, що я українка, - так занотувала у своєму записничкові молода письменниця-просвітянка Дніпрова Чайка,- ніякі лихоліття, слова і події Великої Росії не хвилюють мого серця так, як історія України, ніякий спів не знаходить такого відгомону в мене в душі, як український, ні за кого не болить так серце, як за її помилки, її виразки – відлунюють стогоном у мене в душі. І чим більше бачу в її історії помилок, недоліків, тим палкіше люблю її.» 

У перше десятиліття ХХ століття посилюється пропаганда українського мистецтва: виходять друком збірки Грабенка-Конощенка «Українські пісні з нотами. Друга сотня» та «Українські пісні з нотами. Третя сотня», розпочинає свою діяльність Херсонське товариство любителів образотворчого мистецтва, яке організовує декілька значних виставок картин місцевих майстрів пензля. Ще активніше діють гастрольні трупи українських театрів Б.Оршанова, І.Карпенка-Карого, П.Саксаганського, М.Старицького та М.Садовського. А 25 березня 2017 року створюється Херсонське товариство «Українська хата», головою якого одноголосно був обраний Микола Чорнявський, актор Панас Саксаганський - заступником голови, а членами правління – вже відомий нам дослідник українського фольклору А.Грабенко-Конощенко, режисер Юрій Шумський, фольклорист Нестор Малеча, відомі громадські діячі Терентій Якушев, Хрисанф Лиханський, Сергій Бобров, Кузьма Курінний та засновник кооперації на Херсонщині та український поет Іван Челюк. Саме він зазначив: «Рідна мова - це основа, без якої ніяка культурна праця неможлива». 

Великі мітинги, де промовисто звучала українська мова в березні 1917 р. відбулись після славнозвісної другої суспільно-політичної революції у царській Росії  у с.Нововоронцовка та м.Херсоні, а 3-4 квітня у Херсоні відбувся перший губернський селянський з’їзд. Також у квітні цього ж року при товаристві «Українська хата» було організовано артистично-співочий гурток під керівництвом Юрія Шумського, до якого увійшли молоді талановиті актори Амвросій Бучма та Оксана Петрусенко. В третій день Великодня в Кіндійці відбулося народне віче, де з патріотичною промовою виступив Микола Сидоренко, свій виступ він закінчив гучним: «Слава Україні!»

Навесні 1917 р. начальниця Херсонської гімназії Олексєєва дала згоду на надання помешкання для товариства «Українська хата» і поступове введення в гімназії вивчення української мови, повітова земська управа влаштувала педагогічні курси з українознавства. До занять приступило 120 слухачів з Херсонського, Дніпровського, Мелітопольського повітів. Лекції, присвячені пам’яткам старовини на цих курсах читав сам Дмитро Яворницький. 

Саме на 1917 рік припадає і створення національних кредитових спілок. Початок розвитку національних кредитових спілок пов'язаний з іменами просвітян Івана Челюка та Сави Караянія. У липні 1917 року вони ініціювали створення та очолили Херсонську спілку кредитних і ощадно-позичкових товариств. Новостворена Спілка відразу проявила себе як національно-орієнтована організація і на всіх зламах історії незмінно підтримувала Херсонську «Просвіту». Також слід зазначити, що вже у 1918 році українські кооперативні організації «Українська книгарня», «Україна», «Об’єднання», «Союзкредити» та товариство імені Миколи Левицького уклали між собою угоду про пропорційний розподіл коштів на фінансування культурно-просвітницької роботи Херсонської «Просвіти». Це дало можливість підтримати всі головні просвітницькі проекти товариства: роботу національного театру, двох українських початкових шкіл, дитячого садка, української гімназії та бібліотеки.

Після третьої соціально-політичної революції у царській Росії до влади  у Санкт-Петербурзі прийшло понад 10 політичних партій, але ключові владні важелі взяли на себе представники так званих «більшовиків». У грудні 1917 р. у Херсоні запрацювали українські кооперативні товариства «Україна» і «Українська книгарня». У січні у Херсоні 1918 р. створюється товариство «Просвіта», головою якого обрано засновника кооперації на Херсонщині поета Івана Микитовича Челюка. У січні 1918 р. відбулися вибори до керівних органів  Олешківської «Просвіти», головою якої став Микола Гурович Куліш (відомий український поет і драматург). 

До речі, письменники на Херсонщині початку ХХ століття відігравали велику роль у розвитку громадянського суспільства. До їх думки прислухалися, їх шанували і відповідно обирали на керівні виборні посади. Але саме це й насторожувало губернського старосту Пищевича та прибічників Гетьмана України Павла Скоропадського. У лютому 1918 р. при Херсонському товаристві «Просвіта» відкрито бібліотеку для загального використання, в якій для задоволення потреб читачів вже було понад 1000 примірників книжкового фонду. 

Лютий 1918 року також позначився відкриттям у Херсоні на Сухарному і Воєнці початкових шкіл з українською мовою викладання, створенням міського українського шкільного комітету, відновленням друку української газети «Дніпро», видання збірки «Байки» Л.Глібова з додатком «Рідні пісні» тиражем в 10 тисяч примірників. 

У квітні 1918 р. «Українська книгарня» видала друком «Євангелія» українською мовою та відповідно до наказу губернського комісара Г.В.Няньчура на Херсонщині все діловодство було переведено на українську мову. У ті буремні часи громадянської війни та становлення української національної державності  службовці намагались перейти на українську мову не лише у діловодстві, а й офіційні виступи звучали українською. Та не лише підтримку від керівництва губерній мали проукраїнські сили Херсонської та Таврійської губерній, а було і протистояння.

Так за розпорядженням губерніального старости Пищевича у тому ж 1918 році зупинено випуск газети «Дніпро» у зв’язку з друкуванням статей, що закликають до повалення гетьманського уряду, а в Олешках було заарештовано редактора газети «Дніпровська думка» просвітянина Миколу Куліша. Та Херсонське товариство «Просвіта» попри будь-які протистояння та виклики продовжувало допомагати мешканцям губернії опановувати українську мову.

Ще у червні 1918 р. у приміщенні національного театру розпочали роботу українські вчительські курси, на яких читав лекції поет-модерніст Петро Карманський, запрацювали п’ять дитячих садків, навчання в яких проводилось українською мовою. У січні 1919 р. Херсонський повітовий комендант полковник Кочубей наказав у тижневий термін змінити у місті всі вивіски на українські. Жовтень 1919 року був дуже неспокійний. Активізували свою діяльність селянські повстанські загони. Між Херсоном і Миколаєвом у зв’язку з відсутністю пального припинився рух поїздів. В центрі Херсонського повіту кілька сіл проголосили незалежні Баштанську та Висунську республіки. Точилися жорстокі бої. Газета «Родной край» писала: «Шлях до Воронцовки завалений трупами».

У 1920 р. Юрій Шумський створив музично-драматично гурток, поступово цей гурток виріс у справжні театр зі своєю концепцією, поглядом та самобутністю. Режисером в театрі став Іван Сагатовський – відомий український актор і режисер, який зібрав під своє керівництво молодих українських акторів: Валентину Варецьку, Катерину Лучицьку, Оксану Петрусенко, Івана Селюка. 

Петро Карманський у своєму нарисі-спогаді «У Херсоні» про друге десятиліття ХХ століття на південній Україні  писав так: «… тут, у цьому цілковито змосковщеному місті, я наглядно бачив, яка могутня сила дрімає в ідеї українства, що  доволі було попрацювати два-три роки, і душа українська, яку присипляли пропагандою, заборонами, тюрмами й Сибіром, розбудилася і заговорила так голосно, як цього бажав і сподівався великий Шевченко»…

У лютому 1920 року у Херсоні остаточно була встановлена Радянська влада. Про цей час Вячеслав Липинський писав: «Необуздане хамство і цей раз розвалило Українську державу». В наступні роки ще більш жорстокіше з українською інтелігенцією поводилися представники нової влади, так званої «більшовицької». Окрім продрозверстки на початку 20-х років, була цілковита заборона «Просвіти» та замінено українські читальні та культурно-просвітницькі заходи на жорсткі та примітивні заходи пролеткультів та агітбригад типу «Блакитних блуз». В життя активістів «Просвіти» Херсонщини також були внесені корективи. Їх могли заарештувати і протримати по-декілька місяців у казематах  більшовицьких катівень, що було набагато жорстокіше за царські тюрми. І в життя всього українського народу на Півдні України більшовицькі каральні органи  внесли свої корективи: голодомори 1921-1923 років та 1932-1933 років, розстріли за рішенням трійок та масові  репресії, ломка української сутності, мовне каліцтво громадян – вони зробили свою справу у роки тоталітарного комуністичного режиму. 

Та в роки відлиги українська інтелігенція прагнула самовираження, тому у 1988 році були перші паростки відродження товариства української мови, Херсонський осередок  очолив відомий фольклорист та музикант Віктор Іванович Кисіль. До правління міського осередку «Просвіти» увійшли поети Анатолій Кичинський та Микола Братан, українські філологи Марія Пентелюк та Іван Немченко. Проведені ними просвітницькі заходи у Херсоні пропагували українську мову, що мало б сприяти утвердженню рідної мови у всіх галузях суспільства, саме цю ідею мали за мету діячі відродженого товариства «Просвіта». Все більше людей почали довіряти та підтримувати просвітян України, можливо саме тому у 1990 році 16 особистостей від «Просвіти» було обрано до Верховної Ради України: поети Іван Драч, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, письменники Левко Лук’янченко, Володимир Яворівський, В’ячеслав Чорновіл - відстоювали цілі товариства у найвищому законодавчому органі. 

На початку 90-х поетами М.Братаном та В.Пузиренком була розгорнута робота по пропаганді ідей відродження «Просвіти». Міські та районні осередки товариства почали з’являтися у зрусифікованих містах і селах Херсонщини. Молоді та енергійні поети, викладачі шкіл спільно з поміркованими борцями за утвердження українського в Україні своєю щоденною копіткою громадською роботою здобували авторитет товариства серед населення Причорномор’я. Місцеві історики Олег Тимков (с.Новотроїцьке), Микола Маціпура та Сергій Гейко (м.Берислав), Олександр Сахно (Білозерка) та Микола Марченко (смт.Велика Лепетиха), Федір Морозюк (с.Гладківка Голопристанського району), Богдан Блажівський та Тетяна Олексюк (м. Цюрупинськ) пріоритетами в роботі осередків товариства вважали дослідження історії рідного краю та відродження історично правди. Письменники Анатолій Суганяк та Євген Ейсмонд (смт.Каланчак), Іван Нікітченко та Олег Олексюк (м.Цюрупинськ), Анатолій Португальський та Віра Литвинова (м. Нова Каховка), Віктор Железняк (м. Генічеськ), Анатолій Анастасьєв (смт Велика Олександрівка), Володимир Назаренко (смт Іванівка), Анатолій Щербина (смт Білозерка), Наталя Коломієць, Анатолій Грабко та Марія Ярова (м. Гола Пристань),  Йосип Файчак (с. Сонячне),  Василь Жураківський, Василь Мелещенко, Микола Братан та Володимир Пузиренко (м. Херсон) докладали зусиль до пропаганди рідної мови, літературного краєзнавства, організовували зустрічі поетів зі студентами та учнями вищих навчальних закладів та шкіл області. 

Почала виходити друком газета «Чиста криниця» та книги місцевих авторів у Херсонській філії видавничого Центру «Просвіта». В умовах явного розвалу СРСР залишались провладні сили, які ненавиділи українство. Просвітянам Херсонщини було нелегко долати атавізми минулого. З одного боку – ейфорія від національно-демократичних процесів, що відбувалися у суспільстві, а з другого - стримане непримушене ставлення керівних органів на місцях, у зросійщених, зденаціоналізованих містах і селах Таврії. 

На сьогоднішній день понад 500 видань історичної та художньої літератури, наукових розвідок та музичних збірок побачили світ, дякуючи активній діяльності працівників Херсонської філії Видавничого Центру «Просвіта».

На початку 90-х у новій незалежній Україні активістами відродженої «Просвіти» Херсонщини було зроблено чимало добрих, може, на перший погляд не гучних, але посутніх справ. Саме просвітяни Херсона стали ініціаторами «круглого столу», присвяченого життю та діяльності видатного гетьмана України Івана Мазепи. Олешківські (Цюрупинські) просвітяни у 1995 році провели копітку пошукову роботу й улаштували ювілейний вечір свого земляка – талановитого художника-патріота, знищеного більшовицькими чекістами – Юхима Михайліва. На заході у Олешках (Цюрупинську) були присутні історики з Києва та Львова, мистецтвознавці та краєзнавці з Києва, Полтави та Чернігова. Голопристанські просвітяни провели вечір пам’яті письменника-краянина Олександра Зими, який у своїй творчості ще у совєтські часи рішуче виступав за національне, культурне та мовне відродження. Активно діяли відділення «Просвіти» у Скадовську та Великій Олександрівці, Каланчаку та Новій Каховці, Іванівці та Генічеську. У Бериславському районі вже з 1994 року по 2010 була сформована і активно діяла при Бериславській районній раді депутатська група «Просвіта». У Цюрупинській міській раді переважну більшість мандатів та посаду міського голови також отримала «Просвіта». До речі, у 2002 році при тотальному вступу всіх місцевих чиновників до партії влади СДПУ (о), просвітяни Берислава спромоглися вибороти перемогу на виборах Бериславського міського голови. Більшість людей Берислава підтримували саме «Просвіту», тому і віддали свої голоси просвітянці Таїсії Яківні Бернардській.  

Обласна і районні організації «Просвіти» взяли найактивнішу участь у проведенні Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній новій», яке відбулося на Херсонщині навесні 1997 року. Всі без винятку райони були охоплені цим святом нашого духу, слави і українського слова. До свята драматичну повість Миколи Братана «Сердитий Бог» було поставлено в обласному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша та екранізовано зазначену постановку на обласному телеканалі «Скіфія».

Повість відомого поета і прозаїка, просвітянина Леоніда Куліша «Камінь у воді» розвінчує злочинний період беріївського опікування над творчими працівниками. Збірка побачила світ у Херсонській філії видавничого Центру «Просвіта». Дев’ять своїх збірок у ХФ ВЦ «Просвіта» видала і щиросердна просвітянка, поетеса трудної долі, жертва Чорнобиля, борець за утвердження української мови Валентина Наумич. Її ж перу належить і поема про Івана Мазепу. Для малят активно видавали свої поетичні збірки Іван Нікітченко, Олег Олексюк, Василь Мелещенко, Анатолій Щербина та Василь Жураківський.

Окрім красного письменництва до роботи в «Просвіті» Херсонщини долучилися і науковці Олександр Найдьонов та Марія Пентелюк, Іван Немченко та Василь Загороднюк, Ярослав Голобородько та Микола Оленковський. Як результат: кілька десятків науково-практичних конференцій історичних та філологічних, десятки наукових праць. Активний просвітянин, талановитий композитор, заслужений працівник культури України, фольклорист та етнограф Валерій Другальов у співавторстві з поетами-просвітянами Миколою Братаном, Валерієм Куликом, Олегом Олексюком, Анатолієм Щербиною, Володимиром Середою та Наталією Коломієць з 1991 року по  2015  рік створює понад шістсот пісень, які виконують і аматорські колективи, і професійні майстри вокального співу на теренах соборної України. Також у 2001 році за підсумками досліджень фольклорно-етнографічних експедицій до Голопристанського району у ХФ ВЦ «Просвіта» Валерій Другальов видає друком свою наукову працю «Історія, розвиток та сучасний стан пісенної культури і обрядів Голопристанщини». Також за сприяння управління культури і туризму Херсонської обласної державної адміністрації у видавництві «Наддніпряночка»  виходять друком фольклорно-етнографічні монографії просвітянина Валерія Другальова  у 2007 році «Три шляхи широкії докупи зійшлися», а у 2009 році – «Грає весілля наш Херсонський край».

Відомі співаки Херсонщини також долучилися до просвітянської роботи.  Тематичні виступи народних артистів України Наталі Лелеко та Харіса Ширінського, співаків обласної філармонії Ірини Долгополої та Максима Лозового надихали на нові звершення заради утвердження української державності. Творчий дует просвітян Наталі та Володимира Телюків об’їздив з концертами практично всі райони Херсонщини. У їхній програмі займає чільне місце тема України, її незалежності, духовного та культурного відродження. У 2010 році на базі Херсонського музичного училища відбувся великий концерт «Мови світу наснажують Просвіту», підготовлений силами Херсонського обласного об’єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка за участю просвітян: народного артиста України Харіса Ширінського, піаністки-віртуоза Інни Кисельнікової та лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів вокалістів Анжеліки Першанової. Домоглися просвітяни Херсонщини реєстрації в органах юстиції документацію, регламентуючу  діяльність Херсонського обласного осередку Культурно-просвітницького центру турків-месхетинців «Ахалцихе», домоглися і відкриття факультативних класів по вивченню шведської мови у селі Зміївка Бериславського району. 

Домоглися просвітяни Херсонщини і позбавлення ліцензії головного інформаційного окупанта України – «Русского радио – Херсон». З 2002 року по 2005 рік на Херсонщині «Руское радио» не транслювало свої програми. Але з приходом Віктора Ющенка до влади захоплення українського інформаційного простору посилилося. На теренах Херсонщини запрацювало іще чимало російськомовних ФМ-радіо. У Херсонської «Просвіти» на жаль не вистачає коштів, щоб протидіяти російськомовним монстрам. Але ми продовжуємо працювати на утвердження українського. 

Не стояли осторонь пропаганди державницьких ідей і майстри пензля. Народні художники України Володимир Чуприна та Анатолій Платонов, заслужені художники України Володимир Гончаренко та Федір Загороднюк на виставках, присвячених Дню Незалежності України, продемонстрували роботи, які дихають відродженою Україною. Скульптор Володимир Потребенко у 1994 році на зібрані кошти жителів Голопристанського району встановив у центрі міста Гола Пристань величний пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко. Тому, коли після восьмирічного збору коштів на пам’ятник у м. Нова Каховка, новокаховські просвітяни замовляли у Херсонському обласному об’єднанні Національної Спілки художників України, то звичайно ж, вибір пав на майстра Володимира Потребенка, який на 50-річчя міста Нова Каховка на кошти Новокаховської «Просвіти» подарував мешканцям південного містечка неординарний високохудожній пам’ятник Великого Кобзаря. Також за сприяння просвітян Чикаго (США) у місті Херсоні на території Херсонської загально-освітньої школи №52 встановлено погруддя Великому пророку українського народу Тарасові Григоровичу Шевченку, яке виготовив у 2005 році на прохання правління Херсонського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка  відомий український скульптор Іван Мердак. У тому ж 2005 році просвітяни Херсонщини і педагогічний колектив Херсонської ЗОШ №52 добилися найменування школи іменем Тараса Шевченка.

Також активом «Просвіти» Херсонщини було досягнуто порозуміння і доведено до логічних рішень по перейменуванню обласної наукової універсальної бібліотеки імені Горького на імені Олеся Гончара, найменування обласної дитячої бібліотеки іменем Дніпрової Чайки та Херсонської бібліотеки №5 іменем Івана Багряного. З 2012 року Каховська районна об’єднана бібліотека носить імя почесного голови ХОО ВУТ «Просвіта», заслуженого діяча мистецтв України, відомого українського поета Миколи Братана. Також його імям названа і рідна школа у селі Семенівка Каховського району, де навчався Микола Іванович.

З 1993 по 1996 роки у Олешках (Цюрупинську) Цюрупинською міською організацією «Просвіта» було зорганізовано і плідно працював факультет довузівської підготовки Львівського політехнічного університету, який дав путівку у життя понад 20 випускникам Цюрупинських Зош та понад 100 – із загальноосвітніх шкіл Півдня України. З 1992 року і до тепер активно запрацювала Цюрупинська районна дитяча організація Літературно-мистецька лабораторія «Чиста криниця», яка в ігровій формі проводить заняття з юними поетами та співаками. З 1995 року почав виходити в світ альманах дитячої та юнацької творчості «Чиста криниця», в якому друкуються перші твори юних поетів та композиторів. У Херсонській філії Видавничого центру «Просвіта»  вийшли друком вже 9 випусків альманаху. Також побачили світ і молодіжні альманахи «Молода муза (6 випусків) та «Голос Батьківщини» (5 випусків). Дякуючи невтомній праці голови Бериславської районної організації ВУТ «Просвіта» Сергія Гейка вийшли друком і  10 випусків збірок «Нарисів з історії Бериславщини». Дякуючи повсякденній копіткій праці науковців «Просвіти» Херсонщини на чолі із заступником голови ХОО ВУТ «Просвіта» кандидатом філологічних наук, доцентом Херсонського державного університету, поетом Іваном Немченком побачили світ вже 10 випусків «Вісника Таврійської фундації» Осередку вивчення української діаспори, створеного «Просвітою» Херсонщини ще у 2005 році. Альманахи «Літературний Херсон» та «Елінг», «Мазепа і Херсонщина» та «Голопристанська Litterra» сприяли приєднанню до роботи у молодіжних осередках «Просвіти» творчої юні. 

З 12 грудня 1996 року після перших установчих зборів запрацював на Херсонщині обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молода Просвіта», який нині об’єднує українську молодь з Бериславського, Білозерського, Каланчацького, Цюрупинського, Голопристанського, Горностаївського  та Великоолександрівського районів. Чимало цікавих і дотепних заходів проведено саме молодопросвітянами Херсонщини. Відкритий конкурс-фестиваль молодих літераторів «Покоління - ХХІ» вже з 1999 року допомагає юним обдаруванням торувати шлях у літературному просторі смаглявої Таврії. Обласний фестиваль обдарованої молоді з 2000 року відкриває світові нові імена музикантів, співаків та хореографів, які гордо найменовують себе українцями. У 2007 році правлінням ХОО ВМГО «Молода Просвіта» був проведений конкурс на незнання державної мови державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування Херсонської області. Переможці конкурсу отримали від «Молодої Просвіти» Херсонщини букварики. Також було проведено чимало культурно-просвітницьких заходів, які знайшли нових прибічників державницької справи. Саме «Молода Просвіта» Херсонщини стояла у витоків створення літературно-музичної кав’ярні «Літтерра» на базі обласної юнацької бібліотеки імені Бориса Лавреньова у лютому 2010 року та літературно-музичної кав’ярні «Голопристанська Litterra» на базі Голопристанської районної бібліотеки у листопаді 2011 року, що сприяло приєднанню молодих літераторів до майстрів красного письменства, які вболівають за утвердження української мови в усіх галузях суспільства.

«Шануймо свої самоцвіти!» – з цим гаслом простувала Дніпрова Чайка по життю, ці ж слова стали її духовним заповітом, адресованим новій генерації українців. Сподіваюсь, що для молоді соборної України ці слова не будуть лише гаслом, вони стануть сигналом до дії. Саме юні і молоді українці є тою рушійною силою, яка не дозволить нищити мову українську, забувати обряди та традиції українські, знівелювати подвиги лицарів соборної України, захистить історичну пам'ять неньки України. А поважні та досвідчені борці за утвердження української державності допоможуть героїчній сучасній молоді у боротьбі. Єднаймося! Шануймо рід український, шануймо ся!

Олег ОЛЕКСЮК,
Голова Херсонського обласного
об’єднання Всеукраїнського товариства
«Просвіта» імені Тараса Шевченка  

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)