Григоріє-Бізюків монастир

З давніх давен повелося, що разом з заснуванням міста чи селища зводили і православний храм, - місце, де поселяни молили Бога "О Богохранимой стране нашей, властех и воинстве ея… О граде сем… О всякой души христиан православных…" [1]. Будь-яку справу жителі минулих століть починали з молитви і нею ж закінчували розпочате. І тому не дивне таке захоплення церковним життям, яке помітне було на наших землях ще на початку минулого, ХХ століття.

Я не зможу дивом захопитись
Золотавих та величних куполів,
Не побачу розписи на стінах,
Викохані працею майстрів.

Братський корпус дивиться на мене
Вибитими шибками зіниць.
І вівтарна арка прямо неба
Нагадає про колишню міць.

Православну віру непохитну
Рвали, різали, кидали у сміття.
Розтоптали, підірвали у повітря.
І не жалю їм, ні каяття.

Що ж за люди то були безжальні?

Негаразди XX століття - війни, революції, голодомори, політичні репресії - спонукають усіх нас сьогодні, на межі тисячоліть, замислитися над вічними загальнолюдськими цінностями християнської моралі, сповненими любові, доброти, щедрості та милосердя.

Рік, що наступив, для всього християнського світу визначний - це рік 2000-річчя Різдва Христового, яке стало віхою, що знаменує початок нового відліку часу, а разом з тим - і нової ери в історії людства.