Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Військова хитрість
Олег Олексюк. Школа-Либідко
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 9
Василь Мелещенко. Мiй малюнок
Микола Братан. Експромти з посмішкою

Час каміння розкидати: Сатирична поема // Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи: Сміх і сльози, гумор і сатира. — К.–Херсон: Просвіта, 2015. — С. 58-66.

Час каміння розкидати
Сатирична поема

Поговоримо римою

У сатиричній поемі (перепрошую маститих поетів) римою розповідається про перші 10 років після розвалу Радянського Союзу. Час політичних змін завжди чреватий розвалом економіки. Тому у Біблії і сказано: «Час каміння розкидати, час каміння збирати». Нам довелося пережити і цей час.

 

Час каміння розкидати

Сатирична поема

 

Чуть жизнь переиначат по-другому,

Как снова начинают спор знакомый.

И никому не видно, что людей

Морочит тайно демон Асмодей.

Как будто бредят все освобожденьем,

А вечный спор их, говоря точней, –

Порабощенья спор с порабощеньем.

Й. Гете.

 

Сурми революцію трубили!!

Розбурхали бунтарів,

Одурили трударів –

Духа Асмодея розбудили.

 

Троє ницих затхлої доби:

Ледащо, Заздрість та Жадоба, —

Показились, як худоба,

Стали в распрі на диби.

 

Діти, ними порожденні,

Пороків прояви злиденні:

Пройдисвіти і волоцюги,

Всі нахаби і злодюги,

Шкуродери та бандюги,

Пихаті, підлі й ниці,

Дурні, юродиві й тупиці –

Ці теж хочуть керувати

І народ стали повчати,

Як на світі треба жити.

До влади многі тоді рвались.

Були й розумні на той час,

               А тільки:

                                 ті що були,

                                                   ті й зостались;

Людям не ясний поступ цей,

Затьмарив розум Асмодей.

 

А тим часом в магазинах

Стало пусто на вітринах.

Повелося, просто жах!

Світ змінився на очах:

 

Жадоба — треба чи не треба, —

Тягла усе, гребла під себе,

Гноїла, яко Плюшкін той.

Ледащо й заздрість об’єднались,

А вже до влади як дорвались,

То вимагали принцип свій:

 

«Все до купи слід зібрати!

Та й порівно усім роздати.

Ділити будем ми!»

 

«А чому не ми?!»

 

Підлота щось із Холуєм не поділили,

Хапуга і чужого хабаря перехопила,

Двуличність зрадила всьому.

 

А все чому?

 

Бо всевладнії дракони

Лиш свої блюли закони.

 

А інші й далі зубожіли:

П’янюги пропили все, прогуляли,

Ледар і Нехлюя одружились –

Купу злиднів наплодили.

Заздрість із Жадобою зійшлися,

І до того, гади, розійшлися,

Що й сиріток роздягнули,

Й діда з бабой не минули.

Закон же був як дишло,

Куди повернуть, — туди й вийшло.

 

Із того-то й буча стала.

Знову революція настала.

Час каміння розкидати.

 

Стали правду всі шукати,

Мірять межі, ділять хати,

Ті бажають мати по паю,

Ці хотіли б колгосп мати –

Кожен правду мав свою.

 

Одні хочуть панувати,

Другі хочуть все продати,

Третім все те ні до чого,

Бо не вкрадеш так нічого.

 

Із трибун політикани

Почали народ повчати –

«Як то жити гарно стане,

Коли будем демократи!».

 

Бувші стали суперечить,

Демократам все перечать,

Винуватять всіх підряд,

Вихваляють старий лад.

 

«Якби правив ще хоч трохи

«Розум, совість й честь епохи»,

То вже комунізм настав би,

Й кожен в холодочку спав би».

 

Почали всі блудословить,

Все говорять навпаки,

Всяк своє болото хвалить,

Брешуть в очі залюбки.

 

Там червоне полиняло,

А там чорне білим стало,

Правих лають, як нацистів,

Лівих звуть тепер – фашисти,

 

Злодій став мов бізнесмен,

А оте ледащо вже «бармен».

 

Власний бар тепер він має.

Самогоном пригощає.

Щоб не слабке було меню,

Сипне в брагу тютюну.

 

Скрізь торгують, всюди точка.

Пруть на вивіз і на ввіз.

То в ходу була кравчучка,

Тепер тягнуть кучмовіз.

 

Всі шукають щось нового.

Той говорить про реформи,

Цей підтримує платформи,

А оцей тлумачить що й до чого:

 

«Народ – демос; кратос – влада.

Диктат лівих – чи народна ото влада?!».

 

Рекет, брокер, союз, фаші –

Все сплелось в понятті нашім.

 

Мріяли в багатстві жити,

Тепер босі, ніщо взутись.

Нині мов і волю маєм,

А що робити, ми не знаєм.

 

Розучились вільно жити.

Ну, і що тепер робити?

За що, панове, боролися,

На те й напоролися.

 

Кандидати так і сяк повчають,

Як за них, то гарно стане!

Секти вірою стращають –

Жахом апокаліпса Івана.

 

Спека, ливні, лихо там і там;

Піп – «Молитись треба!» каже,

Кінець світу пророкує Нострадам.

Що то мудрий Гете нам підкаже:

«Чуть жизнь переиначат по-другому,

Как снова начинают спор знакомый,

И никому не видно, что людей,

Морочит тайно демон Асмодей.

Как будто бредят все освобожденьем,

А вечный спор их, говоря точней, —

Порабощенья спор с порабощеньем».

 

Ось що варті Леніна ідеї!

Так що, марно воювали,

Та брат брата убивали?

А до зброї знову закликають прохіндеї.

 

Що, захотіли на халяву?

Такі й маєм результати.

Боролись ліві й праві,

А перемогли пірати.

 

Як було сказав поет Біган:

«Доборолась нині Україна…

Скрізь стоять лише руїни».

Що, ждемо поки прийде Богдан,

Та прийме підданство чужинця

Й Україну здасть ординцям?!

 

Хто йшов сюди, щоб дати?

Всі йшли, щоб лише взяти!

Ідейки ж дурникам потрібні,

Аби потішить перші дні.

 

А ми все віримо в облудний рай,

Від обіцянок очманіли вкрай.

Дурні, дурні…

Це ж ми Христа все розпинали,

Та комунізм той будували,

Втопили істину в вині.

 

«Ой, схаменіться люде,

Бо лихо вам буде».

 

І знов нам обіцяють рай.

Тепер нам власність дай.

Та й…

Розгребли все, розтягнули,

Що не з’їли, надкусили,

Решта пішла в чужий край.

 

Одні з того збагатіли

(що біля «корита» були),

Інші зовсім зубожіли.

 

Як пояснити цю нахабу?

Чому людей так чавить «жаба»?

Розглянем справу ми іначе,

Через різні почуття наче б.

 

У чому суть нічних полюцій

Та всіх на світі революцій?

Там Асмодей мізки морочить,

А тут Амур своє торочить.

 

Людина ж в світі — мов той атом.

У всьому крапку ставить фатум.

Якщо не фатум, – зміни є.

«Все повертає на коло своє».

 

Щоб краще суть буття збагнути,

У Біблію нам варто заглянути.

 

Читаєм Книгу Битіє.

Із чого був всьому початок,

У чім життю в нас сенси є

І що дає нам статок.

 

Творець, життя створивши,

На спочинок удалившись,

Так сказав: «Плодітеся й розмножуйтесь,

Але хліб свій в поті лиця майте».

 

Ага! Сенс життя в продовженні життя,

А його статки у важкій праці.

А нам вже снилась дармова кутя,

Одне дитя, та й те в інтернаті.

 

Читаєм далі Битіє –

Яким життя на світі є.

«Адам із Євой согрішили

Й Каїна з Авелем народили.

Між ними затесався Сатана:

Підбурював, усе на зло робив,

Нацьковував все Каїна,

Поки той Авеля убив».

 

А діди губу розкотили

На світову свідомість.

Прокляли Бога, а натомість

Самого Сатану благословили.

 

Наміри-то їхні були благі,

А тільки їм дісталися ГУЛАГи.

Всевишній світ вже так створив:

Зло від першороднього гріха існує.

 

Облудний Змій Адама з Євой спокусив –

Й скрізь протиріччя, Сатана своє пильнує.

 

Звідтоді гріх усюди діє.

Поміж людьми завжди війна.

Спокуса нами володіє –

В людині Бог і Сатана.

 

Тому й старайся якомога,

Щоб не була твоя вина.

Якщо не маєш в душі Бога –

Тобою володіє Сатана.

 

Тепер візьмем Благую вість –

Чому нас вчить від Бога Гість:

 

«Возлюби ближнього…»

 

Так ось за що на Нього

У атеїстів така злоба.

Щоб не людей люди любили,

А до кумира на поклін ходили.

Та ще й раділи всі цьому,

І вірили лише йому.

Хитро простачків дурили.

 

Читаєм від Іоана поради –

Про ставлення людей до влади:

«Всяка влада є від Бога».

Якщо в людині Бог і Сатана,

То й справді що від Нього.

Але й від Сатани там є сповна.

Бо коли Бога відцурались,

То правив лише Сатана,

Коли ж і Сатани спекались,

То лиш безладдя скрізь сповна.

Звернутися до Бога ми не здогадались.

 

Євангелія читаєм далі –

Які є принципи щодо моралі:

 

«Не вбий, не укради,

Батька й маму поважай,

На чуже не зазіхай,

Всує ближнього не осуди».

 

Все те вірно він повчає.

Тільки як же маєм бути,

Як ніде нема роботи?

А нужда таки діймає.

Той пузатий та багатий,

А цей бідний мовчазливий –

От і злість його проймає.

 

По яких законах живемо,

Так, панове, й живемо.

Про закони ті, щоб знали,

Запитайте тих, кого обрали.

 

Та й чи скажуть істини які,

Ті, що змінам чинять перепони?

Нині зміна часу і віків!

Небо диктує свої закони.

 

Збагнути ці політики не здалі

Принципів нових ідей.

Покоління нове вкаже далі,

І стане ясним поступ цей.

Тоді й прийде каміння час збирати.

Засне проклятий Асмодей!

Обійме нас Вкраїна-мати,

Бог заспокоїть всіх людей.

 

Всьому свій час дано нам мати:

 

«Час каміння розкидати

І час каміння збирати».

 

Каланчак, 2003 рік.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)