1941

Масове переселення євреїв на Херсонщину почалося у першій половині XIX ст. і заохочувалося царською владою, яка була занепокоєна скупченням великої кількості євреїв у містах імперії, до того ж безробітних. На середину XIX ст. Херсонщина стала найбільшим тереном півдня України, де осіли представники цього народу, засновуючи свої колонії. Царська влада намагалася залучити їх до землеробства (зде­більшого безуспішно). На території сучасної Бериславщини у 1835-41 рр. євреї — вихідці з Могилівської та Вітебської губерній — заснували дві колонії — Новоберислав та Львове.

20 червня 1941 року районний Будинок культури сяяв вогнями, зал і вестибюль заповнені людьми. Це — радісні, схвильовані десятикласники, їх 34, їхні батьки, гості. Відбувається урочиста частина пам’ятного вечора, п’ятого випуску школи. Скрізь квіти, квіти. Цілі кошики квітів принесли десятикласники своїм шановним учителям. Нас вітали представники партійних, радянських установ. Бажали щасливої дороги у самостійне життя. З напутнім привітанням виступив Герой Радянського Союзу Володимир Опанасович Назаренко (це високе звання він одержав за подвиг у війні проти бі­ло­фінів).

Задорожня (Надієва) Євгенія Андріївна за родоводом, як сама пише, - тавричанка. Довгі роки працювала у Бериславі у райкомі комсомолу, редакції газети, районній організації Товариства охорони пам'ятників історії та культури. Обиралася депутатом міської Ради. 19 червня 1941 року відсвяткувала випускний бал у школі № 1. Через два дні разом з найліпшою подругою Таїсою Микитівною Садовник (Демченко) на пароплаві рушила до Херсона здавати документи в інститут. Тої ж ночі почалася війна. Евакуйована 9 серпня з Берислава, вона опинилась аж у Сталінградській області. Там, у с.

Про війну написано багато і правдивого і не зовсім. Я не беруся давати оцінки історії і дослідженням фахівців, а просто з висоти прожитого життя хочу висловити своє бачення тепер далеких напівзабутих подій початку війни. Забігаючи наперед, прошу не дуже критикувати і заперечувати мої спогади. Я не використовую архівні документи та інші джерела, а пишу про те, що бачив і чув особисто, що пройшло крізь мою душу і серце.

Отже, пекучий червень 1941 року. Пекучим він був не лише з-за високої літньої температури, а й, як співалося у популярній того часу пісні,