Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Військова хитрість
Анатолій Анастасьєв. Територія гідності
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
Вісник Таврійської фундації. Випуск 10
Ейсмонт Є.М. Юшка по-королівськи

Кулик В. Рубіж протистояння: Вінок сонетів // Голос Батьківщини: Тематичний альманах: Вип.5. - К.-Херсон: Просвіта, 2015. - С.4-11.

Рубіж протистояння
Вінок сонетів

I.

 

Всього сім нот, а скільки варіацій!

Хвилююча мелодія весни.

Вона ще море викличе овацій

І завітає у прийдешні сни…

 

Концерт відбувся … Тихо мовкне скрипка…

Чому ж на серці біль та гіркота?

Невже смичка омріяна іскринка

Згубилася беззвучно й не літа?

 

Як розчавити цю російську зброю?

Мов та змія, вона гримить, сичить.

І хлопцям не дає перепочить,

 

А дим іде, клубочиться горою,

Шаленою заполоняє грою…

То фортеп’янна музика звучить…

 

 

II.

 

То фортеп’янна музика звучить,

Яку почути має вся планета.

Поки не пізно, варто полічить,

Ще скільки бід злетить із міномета…

 

Силенна тьма – за тисячі смертей…

Зловіщий меч висить над матерями.

Ніхто вже не поверне їм дітей –

Пекучі сльози, мов на сонці плями…

 

Вкриває небо темрява густа:

Сучасний світ – в прицілі провокацій.

Він знемагає, стогне від прострацій,

 

Молитвою скріпляючи вуста…

І то, напевне, зовсім неспроста

Кружля бджола над піною акацій…

 

 

III.

 

Кружля бджола над піною акацій,

А куля вже з-над обрію летить...

Сигналами брехливих прокламацій

Мене вона покликана убить.

 

Телевізійні збоченці-екрани –

Старорежимне дзеркало криве –

Наносять нам невиліковні рани

Фарбують в чорне світле та нове...

 

А за вікном, за бруствером окопа,

Нам ворога ще треба зупинить.

Він хитрощі вигадує, не спить...

 

І де ж це ви, Америко, Європа?

Лунають влучні постріли “укропа” –

І неба розгортається блакить...

 

 

IV.

 

І неба розгортається блакить,

І горлиці гукають на просторі,

І вічна хвиля в берегах кипить,

І парус білий виграє у морі...

 

Це все – принади нашої землі,

Освячені минулими віками.

Кує зозуля в буйному зелі

І вітер марить диво-вітряками.

 

Між хмар лунає великодній дзвін,

А небеса жаріють малинові...

“О, ненаситні! Вам замало крові?

 

Тоді прийміть од Бога вічний тлін!”

Як гостро пахне придорожний кмин!

Отак і я приломлююся в слові...

 

 

V.

 

Отак і я приломлююся в слові

І зважую душею, що по чім...

Чи зблисне голка у дрібній полові?

А віск тече на руку від свічі...

 

Нелегко ж бо до істини прибитись.

Гібридна сила – морок на війні.

Лиш тільки той, хто здатен ще любити,

Здобуде волю в рідній стороні...

 

Тоді прийде до мене осіяння –

Бува таке не часто на віку.

Ген правдоньку молотять на току

 

Замилені дурнею росіяни...

Тому в саду царівни-несміяни

Шукаю риму точну та дзвінку...

 

VI.

Шукаю риму точну та дзвінку,

Аж ось – новини свіжі у етері...

Одну з них – чорну, як полин гірку,

Почув я щойно по ранковій “Ері”:

 

Загинуло аж п’ятеро бійців –

Учора підірвалися на міні...

Від допотопних глиняних часів

Подібні втрати, кажуть, неодмінні...

 

Одначе болю більшого нема,

Коли планети гаснуть без любові...

Понуро виснуть стрічечки вербові

 

Й усе навколо покрива пітьма...

Пишу рядки ці майже крадькома,

Ховаючи в сонет чуття медові...

 

 

VII.

 

Ховаючи в сонет чуття медові,

До траурних схиляюсь кольорів...

Сьогодні на спустошеній будові

Наш синьо-жовтий стяг замайорів.

 

З підвалів піднялись нарешті люди.

Залякані до краю дітлахи

Дивились на зруйновані споруди,

На димарі й розбомблені дахи...

 

Перед очима не змінить палітру,

Яка сльозу виплескує таку,

Що вишите життя на рушнику

 

Нагадує розмиту сіру титру.

Її я нарочито з гнівом витру,

Вклоняючись майбутньому вінку...

 

VIII.

 

Вклоняючись майбутньому вінку,

Я згадую всесутнього Шекспіра,

Що так возносив молодість п’янку

І мудру старість ув особі Ліра...

 

Яка зродила справді сатана

Того з Кремля бридкого бузувіра?

Он “гумконвой” кордон перетина –

Повзком повзе, нагадуючи звіра...

 

До всіх материків кричить Майдан,

Спираючись на звірені мотиви:

“Спиніть Москву! Її локомотиви

 

Несуть народам кривду і обман!”

Я ж сподівався засівати лан,

А час настирний вносить корективи...

 

 

IX.

 

А час настирний вносить корективи,

Котрі свідомість ріжуть і печуть.

Та є у нас чудові креативи:

Одвічні ріки все-таки течуть...

 

Нам зрештою всім варто зрозуміти:

Не може бути правди без добра.

Поставити одні надійні міти

Там, де кордон, давно уже пора...

 

Вогонь і чад попід крилом чаїним...

Під Маріуполь зводиться стіна,

Яка Росію хижу відтина

 

Від дорогої скіфської перлини.

Через квітучі сонячні долини

До України знов прийшла війна...

 

X.

До України знов прийшла війна...

В гаях замовкло птаство голосисте.

І засмутилась мила сторона,

Зронивши тиші золоте намисто.

 

Ми загорнули в тугу наші дні,

В надії безпросвітні перевиті.

Та Гімн Державний нагадав пісні,

Народом вічним бережно зігріті.

 

І вже нікому не спинити плину,

Який нас возвеличує сповна.

Поривами сміливого човна

 

До гідності ми несемо людину.

То ж стоїмо на Сході до загину...

Горить Донбас, аж котиться луна...

 

 

XI.

 

Горить Донбас, аж котиться луна –

Так ворог землю праведну шматує.

У тій борні вона ж одним-одна

Свою державність молоду рятує.

 

Мов та лавина, що летить з гори,

Зухвало пре пропутінська навала...

Трьохколірні мерзенні прапори

Вже їхня пропаганда оспівала.

 

Й до Криму порозведені мости,

На вітрі вже не мають кінські гриви.

І чумаки не їдуть під оливи

 

Із вдачею людської доброти.

Тепер же – злоба, Господи прости...

Горюють люди і страждають ниви...

 

XII.

Горюють люди і страждають ниви.

У бур’янах покинуті поля.

А в селах розгортаються розриви –

Щодня летять снаряди іздаля...

 

Ущент розбиті і лікарні, й школи.

Тут жити і терпіння вже нема.

Придумані республіки відколи,

Навколо і розруха, і пітьма...

 

Немає світла і катма води.

У погребі – порядок особливий.

Торішні в банках яблука та сливи –

 

Ензе для діток, що прийшли сюди...

А коні погубили поводи...

І не вщухають ще свинцеві зливи...

 

 

XIII.

 

І не вщухають ще свинцеві зливи,

Над головами кулі так свистять...

Хто вчора був по-справжньому щасливим,

Заручником неволі може стать.

 

Радянський лад, що виплодив тирана,

Під воду, наче айсберг загримів.

Нещасні недоумки з того клана

По факту “втрати” нині сіють гнів...

 

Легендою навіки хлопці стали.

Рубіж тримати – клятва в них земна.

До болю рідна й дорога вона.

 

То ж “кіборги” у нас міцніші сталі.

Ніхто не зна того, що буде далі –

Реалії, заплутані до дна...

XIV.

Реалії, заплутані до дна...

Попереду – надії та печалі.

Ще й непокоїть думонька сумна:

Про що ж мої журавлики кричали?

 

Про мрію заповітну на Землі,

Щоб піднялася з попелу держава,

Щоб ранок сяяв хлібом на столі

І золотів, як пісня величава...

 

Розкрилюймо симфонію життя!

Утверджуймо жаданий мир та працю.

Згадаймо, що казав колись Горацій:

 

Хай смерті й злу не буде вороття!

Нехай радіє музиці дитя!

Всього сім нот... А скільки варіацій...

 

XV.

Магістрал

 

Всього сім нот, а скільки варіацій!

То фортеп’янна музика звучить.

Кружля бджола над піною акацій

І неба розгортається блакить.

 

Отак і я приломлююся в слові,

Шукаю риму точну та дзвінку,

Ховаючи в сонет чуття медові,

Вклоняючись майбутньому вінку...

 

А час настирний вносить корективи –

До України знов прийшла війна.

Горить Донбас, аж котиться луна.

 

Горюють люди і страждають ниви...

І не вщухають ще свинцеві зливи –

Реалії, заплутані до дна...

 

30 травня – 3 червня 2015 р. м. Херсон.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)