Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Швидун. Батьківська криниця
З Україною в серці
Вісник Таврійської фундації. Випуск 4
М.Братан. Парасолька йде по місту
Братан М.І. Сила любові: Слово про Олеся Гончара
Початок 20-х: Бериславщина в архівних документах і на сторінках преси

Нижче наведений матеріал стосується не якоїсь окремої теми з життя Бериславщини початку 20-х років, а є своєрідною компіляцією документів з метою дати загальне уявлення про суспільно-політичне життя наших земляків у 1921-23 рр. Однак, треба враховувати, що використана лише мінімальна дещиця з багатьох тисяч документів, що містяться у сховищах Державного Архіву Херсонської області (ДАХО) та на шпальтах газети "Херсонський комунар". При цьому майже повністю обійдено теми голоду 1921-23 рр., конфіскації церковних цінностей,* оскільки вони підлягають окремому вивченню. Водночас для ширшого ознайомлення з тим важким і суперечливим часом наводяться деякі матеріали, що стосуються навколишніх до теренів сучасного району населених пунктів. Абсолютна більшість матеріалів оприлюднюється уперше. По можливості при перекладі збережено стиль і орфографію.

[* Див: "Нариси з історії Бериславщини. Вип.2. - Берислав-Херсон, 2000; "Наддніпрянська правда" 20, 25 лютого 1997, 22 січня 1998; "Маяк" 13 грудня 1997; "Молодь України" 12 листопада 1998, 16 лютого 1999; "Україна молода" 4 лютого 1997.]

 

**********

1920 рік завершив у цілому період т.з. громадянської війни в Україні. Було розгромлено Врангеля, підписано договір про перемир'я з Польщею, про господарський і військовий союз з Радянською Росією. В Україні утверджувався комуністичний режим. Ще боролися у південних губерніях доволі численні загони Махна, Чорного Ворона (Михайла Архангела), Свища, Іванова та інші, та цей селянський рух вочевидь йшов на спад. Втім, саме Нестір Махно наприкінці 1920-го рушив до Дніпра. 22 грудня з сусідньої В.Олександрівки до Херсона йде панічна телеграма: "Необхідно вислати політбюро, маса провокаторів, бандитів і дезертирів. Загін необхідно вислати. Волвиконкоми і Сіль. ради разом з населенням саботують роботу проводити неможливо. Скрізь і усюди провокація куркулі і дезертири на боці Махна, агітують щоб не давати розкладки говорять не потрібно давати тому що скоро прийде Махно і він нечого не бере і у нього усе дешеве. Комнезамож розпадається чотири рази збираю збори не можу зібрати треба прислати два відповідальні працівника для призначення Головревкомами у В.-Олександрівці і Ново-Архангельську. Вживайте заходів інакше пізно. Застрайпродкомісар Бушанський" (ДАХО ф.р. 407, оп.2, спр.3, арк.1). Які там вже були вжиті заходи - хто зна, та 23 лютого 1921 р. начальник 4-го району повітової міліції доповідав: "за відомостями отриманими мною від розташованого у сел. Качкарівці 129 Курського полка і повідомлення Повітміськчека, паралельно берегу Дніпра по Таврійському боці рухається банда Махна, за одними даними чисельністю 800 шабель і 2 гарматах, а за іншими - 800 і 1000 багнетів з двома гарматами, маючи на чолі Махна. Учора зайнята ними Велика Лепетиха. Про подальший рух є три версії: про переправу на Херсонщину у Бериславі; за другою - переправа має бути у селі Золотій Балці і третя - очікують переправу у сел. Качкарівці. Біля Лепетихи, у Каїрах розташований батальйон 129 Курського полку. У Дудчанах, Саблуківці, Качкарівці є загони того ж 129 полку. Сьогодні очікують у Качкарівці батарею. Заходи охорони нашого берега вжиті". (ДАХО, ф.р. 407, оп.3, спр.12, арк.375, 376). Через три дні, однак, загін махновців у близько 2000 шабель раптово наскочив на Велику Олександрівку, порубавши кілька десятків комуністів, міліціонерів, радянських активістів. Чомусь червоні війська були геть не готові до опору. Отож, "…справи в Увправління знищені, зброя, що знаходиться при Управлінні, забрана. Частина уцілілих міліціонерів ще не відомо де ховається". Доводилося тікати. Начальник 30-го району міліції повідомляв: "у даний час у м.Береславі спокійно, на лівому березі у м.Кахівка чутна артилерійська кулеметна стрілянина, з Кахівки евакуювалося Політичне бюро з арештованими, і у даний час знаходяться у м.Бериславі". Після наскоку на правобережжя "банди Махна переправилися на лівий берег Дніпра. Дивізія, що стояла у Ново-Воронцовці, відійшла у напрямі на село Велику Олександрівку райпродком 4 дні тому виїхав у Дудчани, лишивши напризволяще продовольство й худобу, міліціонери розійшлися саботують службу. Нач. району Водовозенко невідомо куди виїхав тиждень тому. Пом. нач. району Матюхін також поїхав Дудчани, знімаю з себе усіляку відповідальність за наслідки району. Н-к Ново-Воронцовської волміліції". У Херсона терміново просили відрядити "повний штат міліціонерів і підрайонного для Новокам'янки і трьох Качкарівки з місцевих ніхто на службу міліцію не йде через не акуратну видачу платні пайка обмундирування і подій останніх днів". (ДАХО ф.р. 407, оп. 3, спр. 12, арк. 396, 459, 472-475). Та невдовзі Махно відступив.*

[* Радимо ознайомитися з дослідженням О.Тимкова "Махновський рух на Херсонщині. - Ново-Воронцовка, 1995.]

Можна було наводити порядок, шукати винних тощо. Уповноважений бериславського політбюро по боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією і злочинами за посадою шукає "…де у даний час знаходиться колишній завземвідділу міста Берислава, тов. Медведев". Уповноважений заготпункту повідомляє земвідділ, що треба здавати "тваринне падло, яке буде негайно переводитися на утилізацію. Громадяни, у яких виявиться якесь тваринне падло повинні здавати таке на завод (адреса: склад Брускіна біля боєн… Особи, що не бажають підлягати даному розпорядженню, що самочинно вивезли і скинули де завгодно тваринне падло будуть притягнуті Ветсанітарною комісією до суворої відповідальності перед судом" (ДАХО, ф.р. 11-р, оп. 1, спр. 20, арк. 23, 30). У суді тоді працювали 8 осіб: нарсуддя Г.В.Балакшев (сім'я з 4 чол.), секретар Н.А.Золотаревська (дівиця), діловод М.І.Краковська (дівиця), народний обвинувач С.Г.Сулим (сім'я з 3 чол.), консультант Л.С.Деменський (сім'я з 4 чол.), діловод П.Ф.Скрипка (дівиця), народний слідчий С.Л.Дергунов (холостий) та судовий виконавець Лопушинський (сім'я з 2 чол.). (ДАХО ф.р. 39, оп. 1, спр. 2, арк. 4).

Після "тваринного падла" узялися за живе:

"Ольгівському Сіль. Ревкому

Пропоную Вам з отримання цього оголосити усім громадянам, які мають мисливських собак, що полювання з собаками категорично забороняється. У противному разі собака буде убитий, а хазяїн її буде підданий найсуворішому покаранню. Головревкому" (ДАХО ф.р. 41, оп. 1, спр. 5, арк. 70).

"По Бериславському району відзначена велика кількість знищених ховрахів, до 35 тисяч штук, що, за визначенням райземуповноваженого, є половиною до тих, що наявні у його районі" (ДАХО, ф.р. 11, оп. 1, спр. 28, арк. 43).

Управилися з собаками й ховрахами - нумо, за людей!

"До політбюро м. Берислава

Обшуком, проведеним у нижчепойменованих громадян м. Берислава знайдено будівельне дерево, забране ними самовільно з маєтків нетрудових власників Бериславського району, т.я. зазначене дерево складає власність держави Рад. Росії і згаданим особам було оголошено допровадити дерево у двір земвідділу". Далі йшли прізвища - Кривошея Дементій, Назаренко Олена, Стародубець Влас, Шевченко Методій, Даниленко Олена. Судячи з документів, дерево вони так і не здали. Зверніть, до речі, увагу, власністю якої держави були бериславські дрова?! Це до питання про "незалежність" України від Москви. Водночас затверджується перелік "нетрудових господарств, що підлягають ліквідації": Дьяконової Олени - 340 десятин землі, Малиновської Олександри - 340, Король Зінаїди - 340, хутора Красносельського - 600 (викреслено червоним олівцем), Лебеденка Олексія - 150, Лебеденка Хведора - 100, Короля Тихона - 100, Карабан Марини - 165, Санжаровської Єлизавети - 143, Чечеля Микити - 385, Полуденного Никона - 170, Санжаровської Єлизавети (ще раз?) - 270, Полуденного Авксентія - 460 десятин (ДАХО, ф.р. 11-р, оп. 1, спр. 20, арк. 8, 55).

Вистачало різних клопотів у влади повсякчас. 4 лютого 1922 р. голова волревкому* Ясменко пропонує усім громадянам Козацького "негайно пристати для набивання льодовель хоча б одну льодовлю на село. Це виконати необхідно, оскільки невдовзі крига може скреснути і громадяни залишаться без льоду, який так необхідний улітку при хворобі тифу та інш. Головсільвиконкомам пропонується широко розтлумачити на сходах важливість означеного, щоби кожен селянин зрозумів, що лід набивається особисто для селян. Вказане втілити в життя у найшвидшому порядку, уразі не виконання у найближчі дні головсілревкоми будуть притягнуті до відповідальності, як вороги народу" (ДАХО, ф.р. 41, оп. 1, спр. 5, арк. 13). Ось і знайомі нотки з'являються: хто не наб'є криги - той ворог народу!

[* На території Бериславщини тоді діяли Бериславська, Козацька, Старошведська, Качкарівська, Тягинська волості. У жовтні 1922 р. перші три були об'єднані у Бериславську, Качкарівська з'єднана з Дудчанською, Тягинська лишилася. До складу Бериславської волості увійшли Бериславська, Тараса Шевченка, Об'єднаних хуторів, Костирська, Красносельсько-Костомарівська, Старошведська, Михайлівська, Зміївська, Дрімайлівська, Новобериславська, Козацька, Володіївська, Бургунська, селища ім. Раковського, Миколаївська, Одрадокам'янська, Ольгівська сільради. До складу Бериславського волревкому навесні 1922 р. входили Бериславська, Об'єднаних хуторів, Тараса Шевченка, Костомарово-Красносельська та хут. Манджурець сільради.]

Цілу проблему викликало відкриття у Бериславі більярдної. 22 вересня 1922 р. інструктор Всеобуча звертається до голови ревкому: "З-за відсутності у м.Бериславі спортивного майданчика який необхідний допризовникам як культурний фізичний розвиток, тому 6-й район всеобуча просить дозволити відкрити більярд де інструктором з цього роду спорту буде сам хазяїн її гр. міста Берислава Захарченко Семен Андрійович. Причому згідно заключеного з ним договору він буде надавати більярд у відомі дні для користування допризовникам цілком безкоштовно, так що відкривши більярд ми позбавляємо від порожнього вештання допризовників і даємо їм своєрідний спортивний розвиток". (ДАХО ф.р. 39, оп. 1, спр. 3, арк. 87). З цього приводу велося листування з Херсоном, звідки через три місяці зав. Відділом управління повітвиконкому Гебель відповів, що "з його боку не стрічається перешкод до відкриття у м.Бериславі при клубі імені 5-ї Річниці Жовтневої Революції - більярдної, за умови недопущення у ній азартної гри під відповідальність волвиконкому" (ДАХО ф.р. 1887, оп. 1, спр. 47, арк. 6).

Як бачимо, не хлібом єдиним жив тоді новостворюваний "радянський народ". Любительський самодіяльний гурток с.Бургунка під керівництвом Роменського та секретаря Шевченко звертається до волполітпросвіти, оскільки "бажає поставити спектакль у сел. Ольгівці у суботу 12-го листопада на що просить вашого дозволу. Спектакль буде платний ставимо "Наталку Полтавку" (ДАХО ф.р. 39, оп. 1, спр. 10, арк. 55).

Окрім більшовицьких політпросвіт ще діяли т.з. "буржуазні "Просвіти". Зокрема 10 травня 1921 р. уповноважений бериславської організації просить Козацьку волнаросвіту "надати приміщення театру для концерту "Просвіти" у неділю 22/5 - платний". (ДАХО, ф.р. 41, оп. 1, спр. 15, арк. 68). Та невдовзі з цією "Просвітою" комуністи розібралися. Адже виявили, що "переслідує вона найскромніші цілі: "українізувати" освіту… Ми повинні вивести на чисту воду "діяльність" цих "щирих" незалежників. А… органам належало б звернути увагу і… і "за вушко та на сонечко" (Херсонский коммунар" 25.10.1922). "Просвіти" розігнали. Та дух українства серед населення був живучий. Група бериславців подала клопотання про відкриття школи з українською мовою навчання. Виходячи з рішень чергового з'їзду партії, райвиконком пішов на зустріч.* А 3 вересня 1923 р. на розширеному пленумі райвиконкому ухвалили:

[* Докладніше див. "Маяк" від 3 жовтня 1996.]

"…1) Шлях переходу Рад. апарату на українську мову визнати вірним, -

2) Визнати необхідним з зазначеного моменту усім сільрадам на листування установ українською мовою, обов'язковим відповідати тією ж, спілкуючись і даючи ті чи інші відповіді селянам українською мовою.

3) Повний і обов'язковий перехід Радапарату українською мовою визнати з 1 січня 1924 р. отримавши повну підготовку в учительського персонала на селі" (ДАХО ф.р. 11-р, оп. 1, спр. 28, арк. 106). Минуло майже 80 років, а "радапарат" досі не навчився українській мові!

Та не лише мовна проблема давалася важко. Скажімо, у липні 1922 р. зі складу ревкому виводять якогось Жеребцова "як нездібного і такого, що не відповідає своєму призначенню" (ДАХО ф.р. 1887, оп. 3, спр. 279, арк. 16). Чи візьмемо витяг із зведення секретно-оперативної частини 4-й групи повітвідділу ДПУ (м.Херсон) від 4 листопада 1922 р.:

"У третьому районі міліції на військовому форштадті повний безлад, міліціонери щоденно напиваються п'яними і у такому вигляді зупиняють у нічний час громадян, наганяючи своїми окриками - стій, хто йде і базарною лайкою на таких паніку. Варіння самогону дуже розвинуте, що й не дивно з-за споживання такого самими міліціонерами не кажучи вже про переслідування. Такого роду поведінкою відзначається і комуніст Пішенко Олександр, Зав. їдальнею АРА на військовому форштадті. Він сам варить самогон і разом зі своїми товаришами міліціонерами напивається п'яним ходить з гармоніями по вулицям і лає базарними словами громадян" (ДАХО ф.р. 1887, оп. 3, спр. 70, арк. 7). Коментарі, кажуть, зайві. У грудні того ж року до ревкому надійшла заява секретаря земвідділа Безрученка Фоми Володимировича:

"Призначений завідувачем земвідділом т.Тоцький невідповідає своєму призначенню і чекати від нього плідної праці по землевлаштуванню не доводиться. - Тоцький може бути сторожем чи кур'єром, але у завідувачі не годиться. Заявляючи про се прошу Ревком призначити іншого завідувача цілком здібного працювати і з листоведенням позаяк занадто багато роботи, а штат установлений малий. - Якщо не буде призначений інший завідувач, то я знімаю з себе обов'язки секретаря і змушений буду піти зі служби, оскільки для мене занадто важко, тим паче що я страждаю геморроєм і нести два обов'язки не можу" (ДАХО ф.р. 39, оп. 1, спр. 2, арк. 3). А ось заява голови бериславського сільвиконкому (Берислав тоді належав до категорії сел) Гордія Федоровича Новика:

"Я прослужив три місяці Головою Сільвиконкому і далі неможу нести цей обов'язок голови в наслідок хвороби і я украй бідна людина немаю ніяких засобів у житті. Прошу змінити мене з посади, яку займаю" (ДАХО ф.р.39, оп. 1, спр. 2, арк. 12). Можна лишень поспівчувати чоловіку, якого доля чомусь прибила до будівничих "світлого майбутнього".

2 квітня 1923 р. бериславський райвиконком, до якого входило п'ять чоловік: голова - білорус Мшар, члени - росіянка Каретникова, єврей Гольдербіт, секретар районного партійного комітету єврей Файнгольд і секретар виконкому єврей Гольдрін (це до питання про українську владу в Україні) слухав:

1. Про поїздку т.Гольдербіта по району: "Сільрада Тягинка констатується слабка робота Головсільради Середенка невизнанням революційних законів а керуючись революційною совістю. Помічені зловживання по справлянню пені з трудгужподатку. Звітність і списки у хаотичному стані". Ухвалили: зняти Середенка "і притягнути до відповідальності за зрив Податкової компанії".

"…3. Повна бездіяльність Уповноваженого Львівських Отрубів т.Бабича - 1) приховування платників 2) Не збирання податку". Ухвалили - Бабича віддати до суду. Вочевидь, і Середенко, і Бабич рятували своїх односельців від голодної смерті. Та кого з п'ятірки "вождів" це цікавило?! А тут ще халепа - з повітвиконкому за підписами Гебеля і Гольцмана (куди не кинь - самі "українці"!) надійшла депеша з розносом за страшний гріх: "24-го листопада цього року від Бериславського виконкому отримана пошта, загорнута у газету "Херсонский коммунар" від 14 листопада №229, у якій уміщено звіт про З'їзд Рад. Таке халатне і злочинне ставлення до справи показує, що працівники на місцях не усвідомлюють того, яке важливе значення може мати ознайомлення селян зі звітом про З'їзд Рад, де так багато трактувалося про підняття сільського господарства і про державну допомогу бідноті, оскільки замість того, щоб розіслати газети по сільрадам, вони використовуються на загортання пошти. Голволвиконкому т.Мшару оголошується найсуворіша догана; Секретаря Волвиконкому Відділ Управління штрафує у розмірі однієї тисячі рублів зраз. 1922 р." (ДАХО ф.р. 1887, оп. 3, спр. 279, арк. 54). Карати доводилося й своїх підлеглих: "Кожне розпорядження Ревкому, а також і папери виконувати на протязі 48 год. не пізніше. Винні у невиконанні зазначених пунктів будуть оштрафовані у I раз у 25000 руб у II раз у 50000 рублів. І у третій раз буде арештований на троє діб з виконанням службових обов'язків" (ДАХО ф.р. 1887, оп. 3, спр. 279, арк. 1 зв.). Тоді ж затвердили працювати в усіх державних установах з 10.00 до 16.00 "за офіційним часом".

Що собою являв тодішній бериславський ревком? До квітня 1922 р. його очолював Дармостук, якого потім перевели головревкому Старошведської волості. Змінив його Мшар, членами стали Еміров і Стасенко. Зав. відділами - управління Мшар, земельного - Димченко, освіти - Еміров, потім Каретникова, військовим - Бондарчук, комгоспу - Видриган, потім - Ясменко, здоров'я - Кубля, потім Лебензон, міліції - Петренко, потім Коф. Треба зазначити, що склад ревкому увесь час змінювався. Ознайомимося з деякими анкетними даними його членів, обраних 27 жовтня 1922 р.:

- Мшар Антін Якович, народився 1898 р., білорус, член РКП(б), за походженням селянин, конторщик, одружений, студент сільгоспінституту, служив рядовим у царській та Червоній арміях, нагороджений Реввійськрадою за взяття Криму;

- Каретникова Анастасія Тимофіївна, 27 років, росіянка, позапартійна, з міщан, учитель, дівиця, освіта середня, до революції - учитель Бериславської гімназії, потім трудової школи №1 м.Берислава, з 1921 - зав. народною освітою Бериславської волості, пізніше - завідувачка дитячим будинком;

- Бондарчук Михайло Петрович, 32 роки, українець, з міщан, бідняк, лимар, співчуваючий КПУ, одружений, грамотний -закінчив початкову школу, воював у Червоній армії, працював у Таганрозькому порту;

- Мазуренко Семен Фокич, 26 років, з міщан, українець, рахівник, позапартійний, освіта домашня, рядовий царської та Червоної армій, з 1919 - на різних управлінських посадах Берислава;

- Коробкін Давид Васильович, 23 роки, українець, селянин, член КП(б)У, холостий, освіта - 2-класне училище, у дні революції був удома;

- Файнгольд Калман Мойсейович, 34 роки, єврей, з міщан, столяр, член РКП, одружений, грамотний, під час Лютневої революції був у полоні;

- Федосеєв Михайло Іванович, 28 років, великорос (так в анкеті!), селянин, кочегар, член РКП, закінчив 2-класне залізничне училище, працював залізничником. (ДАХО ф.р. 1887, оп. 3, спр. 391, арк. 38-50).

Ревком тримав міцний зв'язок з міським партійним комітетом, який нараховував 90 осіб з кандидатами та з трьома комсомольськими організаціями у Бериславі, Козацькому й Качкарівці з 60 членів, а також з комітетом незаможників, який очолював Костогриз. У секретних зведеннях надибуємо, що базарні ціни у Бериславі навесні 1922 р. дуже коливалися: фунт хліба - від 100 до 360 тисяч рублів, м'яса - 130-160 тис., сала - 160-850 тис., масла - 140-600 тис., а цукру доходила до 1 мільйона 200 тис. рублів. "Зустрічається багато крадіжок із застосуванням зброї", "Постачання міліції дуже погане необхідні для неї озброєння, оснащення і обмундирування", "У Бізюковому монастирі 3 священика, 2 диякона, 6 ченців". А ставлення населення до радянської влади - постійно "байдуже". Це до питання про масову підтримку і "тріумфальний хід Радянської влади" (ДАХО ф.р. 407, оп. 1, спр. 176). Але на гору, як і зараз, йшли бадьорі телеграми-одобрямси:

"Волз'їзд Рад Тягинської волості вітає вождів пролетарської революції в особі Раднаркома і свій пролетарський повітовий центр. Волз'їзд твердо вірить, що наш керівний орган, в особі Раднаркома, буде і повинен стояти так само твердо на своєму посту, як і до цього часу, поборюючи розруху і голод, і що під керівництвом Раднаркому ми також віддамо усі сили на підняття зруйнованого господарства і боротьбу з голодом. Хай живуть вожді великої пролетарської світової революції - Ленін, Троцький, Раковський, Калінін і соратники! Хай живе виразник волі пролетаріату - Комуністична партія! Хай живе єдиний пролетарський трудовий фронт!" ("Херсонский коммунар" 29.10.1922).

Натхненним такими гаслами вождям усіх штибів було, що називається, море по коліна. Тож народжувалися химери. У той час коли лише від голоду у Херсонському повіті* офіційно (!) зареєстрували понад 30 тисяч смертей, а голодували більше 148 тисяч чоловік ("Херсонский коммунар" 16.11.1922), мала президія - трійка повітвиконкому у складі Радченка, Гебеля і Агронова наказує: "Виходячи з того, що чимало волостей у повіті ще й до цього часу носять назви старих поміщиків, вирішено перейменувати наступні волості: "Вел.Олександрівська - ім. Леніна, Володимирівська - Фрунзе, Качкарівська - Петровського, Ново-Воронцовська - Раковського, Березнеговатська - Жовтня, Снігурівська у Бармашовську, з залишенням назви села Снігурівки…" ("Херсонский коммунар", 20.11.1922).

[* До Херсонського повіту входили з 17 липня 1922 р. Бериславський, Володимирівський, Березнегуватський, Великоолександрівський, Херсонський, Снігурівський та Нововоронцовський райони.]

А ось ще:

"Перейменування колонії Львове.

Херсонский Виконком затвердив постанову Львівської сільради про найменування колонії Львове іменем Володарського" ("Херсонский коммунар" 15.12.1922).

Закінчу короткий огляд архівних матеріалів з життя недавнього минулого нехитрими частушками "Продналог и крестьянство", що їх видрукувала головна повітова газета "Херсонский коммунар" 1 жовтня 1922 р. за підписом "Дядя Яков":

"Запрягу сейчас коня,
В загконтору полечу.
Примут хлеб там у меня,
А потом - ешь не хочу!

Облигацией заемной
Продналог полегче сдать,
А с квитанцией приемной
Легче на сердце гулять.

Ну, кончай моя гармонья,
В загконтору я спешу
И что в срок сдал, скидку ноне
С продналога получу".

Одне слово: яке життя - такі й вірші!

 

Автор: 

Сторінки

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)