Присвячується народному артисту України, композитору Анатолію Максимовичу Пашкевичу.
(Вірш написаний до 65-річчя Анатолія Пашкевича. Композитор мріяв написати пісню про сало, але виконати свій задум не встиг...)
Посідаймо, брати, за святкові столи,
Вип’єм тої, що з хмелю, по чарці,
Та згадаймо літа, як жили, як були
І кружляли у жвавому танці!
Вип’єм чарку до дна, щоб одна не була,
Заспіваймо про люльку й кресало...
Заспіваймо про хліб — він всьому голова,
Заспіваємо, браття, й про сало!
Приспів:
Гей!
Сало, сало, сало, невже ти пропало
На нашім вкраїнськім столі? –
Ми дива такого ніколи не знали...
Щоб сало пропало? — Ні, ні!!!
Бо сало і хліб полюбляє наш рід,
Як бальзам для здоров’я, вживає,
І хай тисячи літ не дивується світ,
Що вкраїнський народ не вмирає!
Приспів.
Тож вставаймо, брати, щоб не знати біди,
Вип’єм келихи повні до краю!..
Хай про сало і хліб добра слава летить
У світи, аж до самого раю!
Приспів:
Гей!
Сало, сало, сало, невже ти пропало
На нашім вкраїнськім столі? –
Ми дива такого ніколи не знали...
Щоб сало пропало? — Ні, ні!!!
Гей, гей!
Добавить комментарий