І.
Над морем небо ген синіє
І чайка хвилю б’є крилом...
Надходить шторм. І вітер віє
Настирний, наче бурелом...
Здіймай мерщій увись вітрило
Міцніш канатами в’яжи!
Старезний барк ще має сили –
Пружніють дружньо сотні жил...
Єрги Псарас, тутешній старець,
Давненько в морі не бував.
Тому він думами не хмаривсь,
А на дивані спочивав...
Добром його склади ломились,
В яких було товарів тьма.
