Матері, син якої загинув в Афганістані
Анатолій Дунаєв розповідає історії створення пісень на його вірші.
Чом дивишся, мамо, за обрій далекий
І часом тобі не до сну?
Чому не радієш, як білі лелеки
Приносять на крилах весну?
Приспів:
Вірю я, мамо, знаю я, мамо,
Як рана сердечна болить...
Вітер Афгану, вітер Афгану –
То пам’ять незгасна ятрить!
Не знаю я, мамо, не знаю, пташино,
Як душу зігріти святу...
А може онуки ту радість-стежину
У долі твоїй віднайдуть?..
Приспів.
Та вірю я, мамо: зростиш ти онуків,
Зігрівши душевним теплом...
І будуть стрічання, і будуть розлуки
Й пісні за родинним столом...
Приспів.
Добавить комментарий