Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Шоста заповідь
Наталя Коломієць. Дорога до себе
Вісник Таврійської фундації. Випуск 2
Анастасьєв А., Лепешко В. Звідси починається Вітчизна
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Молода муза. Випуск 2

Каляка М. На півночі дикій // Каляка М.М. Збуджені альманахом «Степ»: Нариси. — К.– Херсон: Просвіта, 2012. — С. 180-185.

На півночі дикій

Хто з дитинства не знає чудового ліричного вірша “На севере диком” російського поета Михайла Лермонтова? Сумно, холодно. Непривітна природа. Гола вершина. Сосна стоїть самотньо. І мало хто задумувався, що це  — вільний переклад вірша Генріха Гейне, німецького поета і публіциста. Але не про це мова і не про те, що вірш “На севере диком” є фактично самостійним твором російського поета. Головне те, що віршем Гейне зацікавився не один Лермонтов. І в нього є два варіанти. Перша редакція має епіграф — цитату з німецького оригіналу:

 

На хладной и голой вершине

Стоит одиноко сосна,

И дремлет... под снегом сипучим,

Качаясь, дремлет она.

Ей снится прекрасная пальма

В далекой восточной земле,

Растущая тихо и грустно

На жаркой песчаной скале.

 

Друга редакція, більш відома:

 

На севере диком стоит одиноко

На голой вершине сосна

И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим

Одета, как ризой она.

И снится ей все, что в пустыне далекой,

В том крае, где солнца восход,

Одна и грустна на утесе горючем

Прекрасная пальма растет.

 

В Україні переклади Генріха Гейне стали з’являтися в 1853 році. З перекладами поезій виступали П. Куліш, Ю. Федькович, Л. Українка, Б. Грінченко, А. Кримський. У наш час за Гейне бралися П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, Д. Павличко. Твори Гейне в Україні видавалися понад 20 разів. Багато його віршів покладено на музику. Але найбільш відомим виявився його вірш “Стоїть сосна одиноко”. Першим до нього приступив Михайло Старицький:

 

На півночі млистій, в заметах у кризі,

Один собі кедр дріма,

Куняє у срібній, пуховистій ризі, —

В яку його вбрала зима.

І марить той кедр про південь блискучий,

Де мліє палка сторона,

Де теж в самотині, в пустелі пекучій,

Красується пальма сумна.

 

Твір українського поета (1865) більш наближається до оригіналу, ніж лермонтовський. У Гейне подається страждання самотнього чоловіка, який мріє про улюблену жінку. У Лермонтова — все взагалі. Просто самотність людини. У чому ж розбіжність? Річ у тім, що німецькою мовою сосна — чоловічого роду. Тож створюється образ чоловічого кохання до недосяжної, далекої жінки. Отже, у Михайла Старицького — кедр, а не сосна.

А ось як виглядає переклад гейненського твору херсонською поетесою Дніпровою Чайкою.

 

На півночі хмарній стоїть в самотині

На скелі соснина одна,

Дрімає, куняє, й снігами пухкими,

Як ризою вкрита вона.

І сниться їй все, що в далекій пустині,

Де сонечко сходе святе,

Предивная пальма на скелі палючій,

Сама в самотині росте.

 

Це — переклад з поезії М. Лермонтова.

 

Спиридон Черкасенко теж звертався до образу сосни. Його вірш “Самотина” уперше надрукований у збірнику початківців “Перша ластівка” (Херсон, 1905):

 

На скелі холодній, під небом похмурим,

Стояла водинці, журилась сосна.

І плакала бідна, і сльози перлини

На камінь холодний ронила вона.

І ранок, і нічку, і осінь лихую

Сама зустрічає, мов та сирота:

Минулося літо — і щастя минулось

І хто сиротину тепер привіта?..

На віттях зелених пустеє чорніє

Співучої пташки маленьке гніздо.

Коли полетіла у вирій далекий

Утіха-пташина — не бачив ніхто.

І зрадниця мила туди захопила

І втіху єдину — пісні голосні...

Тепер тільки вітер голосить у віттях,

Наводячи тугу і в ночі, і в дні.

 

Треба тут ще зауважити, що Спиридон Черкасенко свою поезію починає з епіграфа: “Стоїть сосна одинока // На голій вершині...” Гайне-Руданський.

Нам вдалося знайти цей вірш Степана Руданського. Надрукований він у херсонському альманасі “З потоку життя” (1905р.)

Ось як твір виглядає:

 

СНИ

(Переспів з Гейне)

Стоїть сосна одинока

На голій вершині,

І під снігом на півночі,

Сниться сиротині

Все полудень ясний, теплий,

Долина глибока,

Та джерела живучії,

Та пальма висока.

 

Більш точно відтворив лермонтовський оригінал у наш час Микола Упеник:

 

На півночі дикій стоїть в самотині

На голій вершині сосна,

І тихо дрімає, і снігом сипучим,

Як ризою вкрита вона.

І мариться їй, що в далекій пустині,

Де сонце встає золоте,

Одна і сумна на камінні горючім,

Красуючись, пальма росте.

 

А ось український і російський письменник Володимир Александров, переспівуючи Лермонтова, повернувся до кедра:

 

КЕДР

В холодній та дикій північній пустині,

Де бурям і впину нема,

Там кедр одинокий на гірній вершині,

Обсипаний снігом, дріма.

І бачить у сні він далеку країну,

Де сонечко сходить святе,

Сумна й одинока на цілу долину

Там пишная пальма росте.

 

Своєрідно підійшла до образу “сосна” Леся Українка. Вона по-своєму відобразила своє ставлення до одинокої сосни, прив’язавши до неї і себе, висловлюючи почуття:

 

З вітром весняним сосна розмовляла,

Вічно зелена сосна.

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона.

Ой, не “зеленого шума” співала

Вічно смутная сосна...

Ні, не “зеленого шума”.

Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

Ранком зимовим діброва мовчала,

Наче замерла сумна,

Тільки сумним верховіттям шептала

Вічнозелена сосна;

 

Там я ходила і все вислухала,

Що говорила вона, —

Та не веселая дума

Чулася в гомоні того “зеленого шума”!..

 

Але більш за усіх, здається, зберіг задум німецького поета Леонід Первомайський. Він вдало показав самотність чоловіка, його сум за жінкою, яка б могла (мав надію) розділити з ним радість життя, піднести його дух:

 

Самотній кедр на стромині

В північній стоїть стороні,

І кригою, й снігом укритий,

Дрімає і мріє вві сні.

І бачить він сон про пальму,

Що десь у південній землі

Сумує в німій самотині

На спаленій сонцем скалі.

 

Отож, як бачимо, український поет Леонід Первомайський найточніше відтворив думку Генріха Гейне завдяки одному слову, що сосна німецькою мовою — іменник чоловічого роду.

Цей приклад є показовим у плані зіставлення. Кожен з поетів демонстрував своє бажання висловити життєві реалії, дійти розуміння першодруку у вияві високого почуття, яким є кохання, й витворив неперевершені шедеври.

Згадаймо нашого національного поета Т.Г. Шевченка, 185-річчя з дня народження якого відзначалося у 1999 році. Вірш “Тополя”. Дівчина перетворилася від марного чекання свого коханого, козака-чорноброва, в тополю:

 

І на диво серед поля

Тополею стала.

Не повернулася додому,

Не діждала пари —

Тонка, тонка та висока,

До самої хмари.

У цьому світлі постає ще один цікавий факт. У Київському музеї російського мистецтва зберігається картина Івана Шишкіна “На півночі дикій”. Сосна зображена в нічний час. Самотня, дрімаюча. Тьмяне світло місяця вихоплює її з темряви ночі. Напружена. Уся в мріях.

Отже, художній образ німецького поета надихав багатьох майстрів слова. Тополя в них — образ-символ. “Справжня символіка там, де часткове є представником більш загального...” — відзначав великий Гейне.

Коментарі

Спасибо! Давно искала перевод стихотворения на украинский язык.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)