Крим

І.

В часи далекі і туманні,

Коли Сугдея ще була

Під греками, в світанки ранні

Ця башта з далини пливла.

У ній жила собі красуня

І неприступна, й горда вся,

Було їй одиноко, сумно

І непроглядно без кінця.

Набридлий обрій в серці нидів

І надокучливо марнів.

У всій замріяній Тавриді

Той смуток жеврів між вогнів.

І Діофант із Митридата

Вояка вправний, хоч куди,

Бажав їй серце все віддати,

Севастопольський зошит

Нікому не набив оскому,

Рад його я кожному штриху.

Півстоліття зошиту оцьому,

Котрий міг потертись на труху.

Зошиту моєму на роздоллі

Міг би вже стояти монумент.

Зошити такі колись у школі

Учні затирали просто вщент.

І не сподіваючись на ожид

На ждання, що як торішній сніг,

Мій колишній незабутній зошит

Вірші севастопольські зберіг.

20.11.2006

Одеса