Україна

Від сонця до сонця

Від сонця до сонця і прадід, і дід,

І тато в степу гарували,

І нас научали, щоб так, як і рід,

В житті свою нивку орали.

Нехай не судилось за плугом іти,

Хай інші підняв перелоги,

Від сонця до сонця, мій брате, і ти

Не раз гарував до знемоги.

Докинув колись легендарний жнивар, –

Славетного Брагу згадаєм, –

Що маєм, нівроку, однаковий дар,

Що ділим тривоги навзаєм.

Ночами не спиш, як чогось не стача,

За тебе, Україно, я молюся,
Та Бог не чує молитви сумні…
До тебе, Україно, пригорнуся:
Хай дух і сили множаться в мені.
 
Ти скажеш: песиміст химерний.
Ти скажеш, що нікчема я.
Ти скажеш: кругозір мізерний…
Та правда все-таки моя.
 
Політики - не варті ані слова.
Мислителі й поети - де вони?!
Затурканий народ - дійна корова,
Яку обсіли депутати-сисуни.
 
Ти скажеш: песиміст химерний.
Ти скажеш, що нікчема я.
Ти скажеш: кругозір мізерний…
А правда все-таки моя.

***

Усяка влада і народ – тотожні.

У них порівняно правди і гріхів.

Наскільки душі у низів порожні,

Настільки-то порожні у чинів.

***

Свободівця очорнював нечистий,-

Усі кістки його перемолов.

В Херсоні обзивав неофашистом

За сонячну до нації любов.

***

Колись народ у свій щасливий час,

Згуртований від Сяну аж до Дону,

Вивчатиме історію про нас,

Як ми ішли з імперського полону.

Тече Дніпро між вічних берегів.
У золоті церков наш древній Київ.
Простори милі, серцю дорогі,
Як диво-книгу, вранці я відкрию…

Приспів:
Україна ще жива.
У віках їй жити.
Буйним квітом сад співа,
Половіє жито…
У колисці немовля
Сонячно радіє.
Рідна батьківська земля
Знову молодіє.

Аж ген поля - зелені рушники
І чистота небесної блакиті.
Історії нетлінні сторінки
І зоряні такі чудові миті…

Тече Дніпро між вічних берегів.
У золоті церков наш древній Київ.
Простори милі, серцю дорогі,
Як диво-книгу, вранці я відкрию…

Приспів:
Україна ще жива.
У віках їй жити.
Буйним квітом сад співа,
Половіє жито…
У колисці немовля
Сонячно радіє.
Рідна батьківська земля
Знову молодіє.

Аж ген поля - зелені рушники
І чистота небесної блакиті.
Історії нетлінні сторінки
І зоряні такі чудові миті…

Акварелі надвечір’я

Аргумент

Муз. В.Татаріна
Повільно, мрійливо

Як станеш на схилі над сивим лиманом -
Здається, за обрій душа заплива,
І там, вдалині, поза синім туманом -
Омріяний світ, Україна Нова!

Приспів:
А мрії летять понад сивим лиманом.
Летять, білим квітом летять…

Встає там, як сонце, моя Україна…
Озореній долі назустріч встає.
Могутня і Вольна Єдина Родина
У тім дивосвіті щасливім живе!

Приспів.