оповідання

Херсонський курінь

Тіна Сміянець

Печиво “Сюрпризи”

(усмішка)

На дитячій хвилі

Торішній сніг

Анничка не раз чула, як сусід - дідусь Кирило - заглядаючи до поштової скриньки, невдоволено мурмотів чи скаржився сам собі:

- Ну й побратим у мене. Ну й Панас. Усю війну пліч-о-пліч пройшли і стільки всього пережили... Та хоча б якусь вісточку прислав... Як був мовчуном, так і досі мовчить. Скільки не пиши йому - не відповість. Бо, бачте, він людина діла, а не слова... Хоч би листівку прислав, як там йому ведеться... Та від нього снігу торішнього не діждешся - не те що листівки!..

Ніхто достеменно не знав звідки вона появи­лася в нашому селі. Найстаріші мешканці казали буцімто невдовзі після війни вперше побачили її на похороні діда Кова­ленка. Тоді ж і поселилася ця жінка в осиротілій дідовій хаті. Ні чим не показна, якщо не зважати на звичку носити галіфе, їздити без сідла верхи на коні і палити самокрутки. Звали її Фросею. З ранньої весни до глибокої осені пасла гро­мад­ську худобу і тим заробляла собі на хліб. А на великі і малі свята несли їй люди хто свіжину, хто здобу, хто горнятко молока...

Христя Стусовець

студентка 4-го курсу Інституту філології та журналістики Херсонського державного університету. Дійсний член Літературної студії ім. Василя Вишиваного.

Запах твоїх цигарок

(з історії одного кохання)

page 1: ти і я

Ці дорослі, як діти малі...

Хочете кави, пане? Чаю? Води? Молока? Пташиного? І перестань так мені посміхатися! Так привітно. Так, ніби я щось важу. Вдох. Выдох. Не хочеш – не треба. Але ж можу я для тебе щось зробити? Я хочу… Важити. Справді…

Знаєш, я подумала… Знаєш, я вже думаю українською. Хоч дихаю – все ще російською... Але це мине, не зважай, не бійся! Вдох. Выдох. Хоча тобі, напевно, байдуже, якою мовою я дихаю. Тобі байдуже… що я дихаю.

НОВЕЛІСТИКА

Юлія Лопаніцина

Я назву тебе…

Я назву тебе… Колекціонером білих ворон.
Не тому, що ти ловиш ґав і залишаєш їх собі на пам’ять. Ні, ні! Як можна? Звертати увагу на дурне вороння – вкрай не про тебе. Навпаки, ти дивишся на птахів презирливо й упереджено, як на непотріб, як на безкоштовний додаток до небес, дешеву пародію на літаки, а частіше – взагалі не дивишся. Ти ніколи не ловиш ґав.