Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Іван Немченко. Шевченкова офіра
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Голос Батьківщини. Випуск 5
Анатолій Анастасьєв. Потоки
Голос Батьківщини
Вісник Таврійської фундації. Випуск 3

новела

При в’їзді до лісового урочища “Летючі піски” з незапам’ятних часів росла дика груша. Щовесни вона була облита біло-рожевим цвітом, а восени рясніла терпкувато-солодкими плодами і вважалася не лише однією із місцевих святинь, але й вельми корисною. Їй кланялися, збираючи гнилички, ще перші поселенці нашого селища. Вона рятувала людей в роки голодоморів.
У хаті пахне щойно вийнятим з печі короваєм. На лаві біля вікна умивається смугастий кіт Матроскін. Каже мати: “Будуть гості”.
Розповився погожий ранок, на паркан вискочив півень і заспівав на всю горлянку: “Будуть гості”, — здогадується батько і гострить ножа. “Готуйся, мати, патрати зозулястого…”
Прийшла сусідка, привіталася і загадково посміхається. Дочка, як ніколи старанно замітає подвір’я. “Це неспроста” — вирішує мати і готується зустрічати гостей. З палісадника так і просяться в букети тюльпани, нарциси…
За ворітьми чуються голоси веселих мисливців, які вислідили тут для свого князя куницю – красну дівицю. У дочки розрум’янилися щічки:
— Це свати… Зустрічайте, тато і мамо!


Цю історію повідав мені мій знайомий, якого я навістив минулого літа. Сиділи з ним у бесідці на його подвір’ї, згадували спільне минуле, ділилися враженнями. Дружина мого товариша, привітна господиня розставляла на невеличкому столику частування, неподалік від бесідки лагодив велосипеда хлопчик років п’ятнадцяти.
— Внучку, — покликав дідусь, — нуж бо нарви нам вишеньок.
Хлопчик попросив у бабусі порожню мисочку і пішов до хвіртки, де стояло деревце, облите спілими темно-червоними ягодами.
— З кісточки виросло, — завваживши мій захоплений погляд, сказав господар.
І я почув хвилюючу розповідь.

Погожим весняним днем польовим шляхом їхав похилих літ селянин і віз додому кілька саджанців фруктових дерев. Дорога неблизька і селянин зупинився на узбіччі відпочити. “А що, як я тут посаджу молоду вишеньку? — подумав він. — Нехай виросте велика і розлога, сягає корінням глибини. Щовесни тішитиме людей білим шумовинням цвіту, а спекотного літа можливо хтось із подорожніх у її затінку приляже відпочити. Скуштувавши соковитих ягід, згадає мене добрим словом… А втім, звідки він знатиме, що саме я посадив цю вишню?..” — завагався селянин і вже хотів їхати далі. Кілька хвилин стояв у роздумах і нарешті вирішив: “Якщо й не згадає — не буде лиха…Все одно я вишню посаджу…”


Жив у нашому селі добрий чоловік Микита Чорновус. Веселив він земляків під гармошку, яку приніс з війни. Казав жартома, що йому сам Василь Тьоркін подарував її. Була та гармошка одна на все село, як ложка до обіду, як чарка для вина. Жодне весілля, жодне свято не обходилося без неї. Як тільки десь збиралася людська толока, там лилася весела і широка мелодія Чорновусової гармошки…
…Давно вже село обзавелося баянами та акордеонами, але люди чомусь віддавали перевагу гармошці. Вона проста й негорда в руках у музиканта з душею нарозпашку, була нерозлучною подругою його таланту. “Будь ласка, гармоністе, зіграй вальс, або фокстрот”, — просили Чорновуса і він, перебираючи чорно-білі ґудзики, видавав все, що замовляли.

Сторінки



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)