Публіцистика

Нема нічого таємного, що б не стало явним.

Біблія

У невеликому селі Приморське Каланчацького району на Херсонщині є невеличкий пам’ятник загиблому льотчику. Як він загинув, знали лише дехто із селян сіл Атамань і Чюрум, які поруч. Але ті селяни мовчали, боялися. Офіційно льотчик герой війни. Його літак збили фашисти.

Все так, але дещо не так. Герой, звичайно. Тільки загинув він наглою смертю від співвітчизників.

Таїсія Щерба

З перших вуст

(Олесь Лупій про УПА)

Працюючи над статею про творчість письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Олеся Лупія, я прочитала його поетичні збірки, романи й повісті, і помітила, що він належить до тих небагатьох письменників, які упродовж тривалого часу висвітлюють непросту і надзвичайно цікаву тему Української Повстанської Армії. Власне, саме тому я й звернулася із кількома запитаннями до відомого майстра слова.

На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України

ПОСТАНОВЛЯЮ:

Установити в Україні День пам'яті жертв Голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада. (Указ із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 431/2007 (431/2007) від 21.05.2007)

Президент України
Л.КУЧМА

м. Київ, 26 листопада 1998 року
N 1310/98

Указ Президента України Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні

З метою забезпечення належного вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу та на підтримку ініціатив Координаційної ради з підготовки заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні

ПОСТАНОВЛЯЮ:

Ухвала Ради Наукового товариства ім. Шевченка в Україні відповідно до Указу Президента "Про відзначення 350-ї річниці Переяславської козацької ради 1654 року" від 13 березня 2002 року

Розглянувши "значення Переяславської козацької ради 1654 року в історії України" (як про це говориться в указі), Рада НТШ дійшла висновку:

1.Указ ґрунтується не на аналізі історичних фактів, а на псевдоісторичному міфі про Переяславську раду, тобто про легенду, яка, в жодному випадку, не заслуговує загальнодержавного відзначення.

Я чекав на “ракету”. У мене було відрядження в Нову Каховку. Так задумався, що й не помітив, як поруч зі мною присіла невисока на зріст худорлява жіночка.

Вона схлипувала раз за разом. До очей прикладала хусточку.

— Що сталося? — осмілився спитати.

Жіночка, почувши голос, ніби аж зраділа. Відвела від обличчя руку і тихо заговорила:

— От, як ви думаете? Цілий день ходила Херсоном і нічого не знайшла, і нічого не зробила. Тож і панує досада в моєму серці.

— А що ви шукали?

«Біля млина поставив двоповерховий будинок, і виник у степу хутір – за три версти од села».

«Північна яблуня з Півдня»

Л. Марченко. Херсон.

Корівник, молотарка, рогата худоба, три свиноматки, будівлі різного господарського призначення. Посеред садиби розкішна південна яблуня.

Господар хутора Полікарп Семенович Марченко кожного весіннього ранку задивлявся на неї, бо як яблуня цвіте – пора орати!