Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Відчахнута віть
Вишиванка. Число 3
Микола Василенко. Уламки імперії
Микола Каляка. Збуджені альманахом “Степ”
Ігор Проценко. Мої дороги
Політичні партії як правовий інститут

Політична структура сучасного громадянського суспільства включає в себе багато громадських об'єднань, що взаємодіють з державою і між собою. Партії - лише один з її видів. Основне значення для їх правового регулювання має формулювання такого юридичного визначення самого поняття "політична партія", яке б дозволило відмежувати партії, як специфічний суб'єкт права від інших видів громадських об'єднань.

Аналіз сучасного законодавства дозволяє виділити три основні кваліфікаційні ознаки, що притаманні політичній партії як правовому інституту. За відсутності хоча б однієї з них об'єднання громадян втрачає юридичний статус партії.

По-перше, політична партія - це громадське об'єднання, головною метою якого в політичному процесі є завоювання і здійснення (чи участь у здійсненні) державної влади в рамках і на основі конституції та діючого законодавства.

Це головна кваліфікаційна ознака політичної партії, що виражає її сутність і відрізняє від інших видів громадських об'єднань неполітичного характеру (різного роду спілок, асоціацій, фондів). Останні являють собою організації, утворені соціальними і професійними групами, і їх головною метою є задоволення та захист приватних, специфічних інтересів своїх чле.нів. Для досягнення своїх цілей вони намагаються впливати на політику, але політична діяльність не є вирішальною, а носить допоміжний характер і здійснюється головним чином через партії.

Можливість створення і діяльності політичних партій в Україні проголошено в статтях 15, 36, 37 Конституцією та спеціальним законами. Стаття 15 Основного Закону встановлює принцип політичної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя в Україні, гарантує свободу політичної діяльності. Яка не заборонена законами України. Стаття 36 Конституції закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 2 Закону України "Про об'єднання громадян" 16.06.1992 р. визначає: "Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі" (№ 2460-ХІІ). Разом з тим окремі положення цього закону не вписувалися в норми прийнятої Конституції, насамперед, не мали правового регулювання питання участі політичних партій у виборах.

Стаття 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" 5.04.2001 р. визначає: "Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та іншій політичних заходах"(№ 2365-ІІІ). З прийняттям нового закону політичні партії котрі були зареєстровані раніше мали привести свої статути до діючого законодавства до 1.04.2003 р. тому партії котрі не виконали даної умови були зняті з реєстрації.

В ряді новітніх законодавчих актів політична партія визначається як організація, що створюється для здійснення державної влади (Польща). Польський закон визначає політичну партію як громадську організацію, що ставить за мету "участь у політичному житті, особливо шляхом впливу на формування державної політики і здійснення влади".

В законодавстві Франції визначається роль партій у виборчому процесі та простеження їх участі у формуванні національної політики. Згідно Конституції Болгарії, "об'єднання громадян, включаючи профспілкові, не можуть ставити перед собою політичні цілі і здійснювати політичну діяльність, що притаманні тільки політичним партіям". Проведення громадськими об'єднаннями політичної діяльності може бути однією з причин для її розпуску.

Ця головна ознака, що відрізняє партії від громадських організацій, неоднозначно записана в законодавствах ряду постсоціалістичних країн. Зокрема в Чехії та Словаччині діють закони, що регламентують діяльність політичних партій і громадських рухів, які не є партіями, але мають з ними подібні функції. Закони встановлюють єдиний правовий статус цих двох видів об'єднань. Така ситуація була характерна і для України, де по відношенню до партій діяв Закон "Про об'єднання громадян в Україні" від 1992 р. і лише 5 квітня 2001 р. Президентом був підписаний Закон "Про політичні партії в Україні".

По-друге, партія, згідно чинного законодавства, повинна мати єдиний статут, фіксоване чле.нство та має не передбачатися подвійна партійність, тобто одночасне перебування в декількох партіях. Раніше за відсутності партійного закону подібні казуси в Україні допускалися, хоча більшість об'єднань, що називали себе партіями європейського типу, регламентували своїми статутами вище вказані норми. Нині стаття 3 Закону передбачає, що "політичні партії в Україні створюються тільки за всеукраїнським статутом". Стаття 6 передбачає, що чле.нство в політичних партіях є фіксованим, котре підтверджується особистою заявою, а також те, що "громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії". У Законі "Про об'єднання громадян" вказується, що громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального чле.нства. Щодо партій, подібна норма теж діяла, оскільки закон не мав іншого положення.

"Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії. Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг" (ст.1). "Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям" (ст.4), також закон забороняє цим органам втручатися в діяльність партій та їх місцевих осередків.

Згідно нинішнього закону, утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їхні програмні цілі направлені на ліквідацію державності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, посягання на права, свободи і здоров'я громадян (ст.5).

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, що має право голосу на виборах а не можуть бути: судді, працівники прокуратури, органів внутрішніх справ, СБУ, військовослужбовці (ст.6). Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах та у навчальних закладах (ст.6).

Стаття 12 "партійного закону" дозволяє партіям "використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні". Партії є неприбутковими організаціями.

У новому законі про політичні партії висунуто більш жорсткі вимоги до організації побудови партій, їхніх статутів, а також встановлення вимоги до кількості (не менше ніж 10 тис. чле.нів), які мають підтримати політичну партію при її реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 3 згаданого Закону, політичні партії в Україні можуть створюватися і діяти тільки зі всеукраїнським статутом. Всеукраїнський статус партій визначається наявністю місцевих осередків партії не менше як в половині областей України, включаючи Автономну Республіку Крим та міста Київ і Севастополь. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону, політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому законом, обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.

Дана норма потребує тлумачення Конституційного Суду України, оскільки при її застосуванні спостерігається неоднозначність розуміння її змісту. Незрозумілою залишається достатня, з точки зору Закону, кількість структурних підрозділів партії для визнання її всеукраїнського статусу. Деякі експерти вважають, що достатній рівень представництва партії в області, яка випливає зі змісту Закону, - один чле.н партії, який і очолює обласний осередок партії. На мою думку, дана норма вимагає від партії утворити та зареєструвати принаймні по три (обласну, одну району, одну міську) організації в кожній із більшості (не менше ніж у 14) областей України. Причому вона поширюється не лише на партії, утворені після набуття чинності Законом. Ця теза підтверджується тим, що, відповідно до статті 11 Закону, політичн6а партія щорічно зобов'язана інформувати Міністерство юстиції України про обласні, міські, районі організації партії або інші структурні утворення, передбачені її статутом.

Особливо важливим питанням щодо тлумачення змісту положень частини 6 статті 11 Закону видається тому, що відповідно до статті 24 цього ж закону, у разі їх невиконання політичною партією (або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичні партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, або невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів протягом десяти років) Міністерство юстиції має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень політичної партії, припинення чле.нства в політичній партії (ст.21). Таким чином, відсутність місцевих (районних, міськрайонних та обласних) осередків певної політичної партії може стати підставою для анулювання її реєстраційного свідоцтва, а отже припинення діяльності політичної партії.

Відповідно до статті 36 Конституції України, політичні партії визнано основним суб'єктом виборчого процесу. Принаймні це єдиний колективний суб'єкт виборчого процесу згаданий у Конституції. Виборчі права партій закріплено в статті 12 партійного закону. Пункт 1 даної статі передбачає "вільно провадити свою діяльність..." Пункт 2 дозволяє "брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку встановленому відповідними законами України".

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)