Літературознавство

Уже доброю традицією стало відзначати щорічно в останній декаді травня велелюдне свято "В сім'ї вольній, новій", що давно набуло міжнародного статусу. Люди різних національностей і країн звертають у такі дні і свої очі, і серця свої на Тарасову могилу в Каневі, щоб причаститися великої духовної сили Кобзаревої, щоб продовжити одвічний діалог з геніальним поетом і пророком.

Жодна праця не може бути зроблена даремно, особливо якщо в її реалізацію було вкладено безмежну кількість зусиль та ще більше сподівань. Справа, зроблена на совість, відповідально, гідна існувати десятки, а то й сотні років, особливо якщо це справа рук філолога, оберега духовності людства. Свій перший ювілей святкував 4 грудня 2015 року “Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)”.

Жодна праця не може бути зроблена даремно, особливо якщо в її реалізацію було вкладено безмежну кількість зусиль та ще більше сподівань. Справа, зроблена на совість, відповідально, гідна існувати десятки, а то й сотні років, особливо якщо це справа рук філолога, оберега духовності людства. Свій перший ювілей святкував 4 грудня 2015 року “Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори)”.

Херсонська міська благодійна організація Таврійська фундація “Осередок вивчення української діаспори” за підтримки Херсонської обласної філії Національної спілки письменників України проводить щорічний конкурс на здобуття Всеукраїнської літературної премії імені Яра Славутича. Вона присуджується за кращий твір у жанрі поезії, прози, есеїстики, літературознавчих досліджень із проблем утвердження нашої духовності і демократії.

Лауреатами Всеукраїнської літературної премії імені Яра Славутича стали:

Т.Щ: Шановний, Миколо Івановичу! Вас – поета, прозаїка, драматурга, публіциста добре знають не лише на теренах Херсонщини та України, а й у близькому і далекому зар

Т.Щ: Шановний, Миколо Івановичу! Вас – поета, прозаїка, драматурга, публіциста добре знають не лише на теренах Херсонщини та України, а й у близькому і далекому зар

Творчість Емми Андієвської стала широко відомою в Україні від початку 90-х років. Найбільшу популярність здобула її мала проза, особливо казки. Творчість Емми Андієвської досліджували Анна Біла, Ніла Зборовська, Марко Роберт Стех, Богдан Рубчак, Петро Сорока, Людмила Тарнашинська та багато інших науковців, але на сьогодні ще недостатньо вивчені казки письменниці крізь призму міфокритики. Цим визначається актуальність теми нашої статті.

“З любов’ю до людей, до рідного краю, з вірою – усе можна зробити”. Ці слова Дмитра Васильовича Марковича були його життєвим і творчим дороговказом, морально-естетичним девізом, яким він неухильно керувався в усій своїй службовій, культурно-громадській і літературній діяльності. Юрист за освітою та фахом (судовий слідчий, адвокат, мировий суддя), він у той же час був письменником-прозаїком, художником слова за покликанням.