Яр Славутич

Яру Славутичеві

Сонет, що написали Ви в Криму
З присвятою мені, степовикові,
Неначе докір праведний, сприйму:
О, як же ми згрішили в ріднім слові!

Кому повім печаль свою, кому, -
Донині мудрагелі безголові
Чужинському слугують, як свому,
Хоч, як-не-як, братки мої по крові.

Мовчав би, так болить же знову й знову:
Ніщо для вас козацька корогва,
Ростини, безкорінні - чинолови!

І як не повторить гіркі слова:
Жирує новочасна "татарва,
Що відреклася батьківської мови!"

ПОЕТИЧНА ГАЛЕРЕЯ

Микола Василенко

Яр Славутич

Cтояли ночі перед ним, -
Життя вузли в'язало.
І застеляв дорогу дим,
І сліз було немало.

Здіймалась хвиля до небес,
Його сторчма котила.
Здавалося, що світ увесь -
Одна-страшна могила.

Але в захланну каламуть
Себе він чув добряче:
На пробу міць твою беруть, -
Терпи! Тримайсь, козаче!

І він тримався, позаяк
Нова манила днина -
Потужний спалахом маяк -
Розкована Вкраїна!

На задньому плані сцени полотно з зображенням визначних місць Херсонщини. На передньому плані портрет Яра Славутича, родовий герб письменника. Сцена прикрашена українськими вишивками, кетягами калини.

За журнальним столиком сидять ведучі - юнак і дівчина, одягнені в українське національне вбрання.

Звучить пісня "На Україну повернусь". Пісня стихає, і далі лунає тиха журлива мелодія.

Яр Славутич – відомий поет із української діаспори в Канаді. Його творчість багатогранна як у тематичному, так і у жанровому відношенні. Лірика Яра Славутича спирається на традиції української поезії і світової літератури. Особливе місце в його творчості посідають народнопоетичні жанри, ліро-епічні за характером викладу думки, розвитку теми. Серед них насамперед виділяються балади. Аналіз балад Яра Славутича становить мету даної статті.

Яр Славутич. Дослідження та статті: Розстріляна муза. Меч і перо. Українська література на Заході, Едмонтон, Славута, 2006, 990 с.

Образ південного степового краю - чарівної Херсонщини посідає вагоме місце у творчості Яра Славутича (справжнє ім'я та прізвище Григорій Жученко), який народився 11 січня 1918 року і перші 25 років жив на Україні, а надалі - в еміграції (Німеччина, США, Канада) і тільки після 1990 року знову відвідав батьківщину, був прийнятий у члени Спілки письменників України. Автор поетичних книг "Співає колос" (1945), "Гомін віків" (1946), "Правдоносці" (1948), "Оаза" (1950). У наступні роки виходять ще п'ять поетичних збірок, а також переклади, наукові праці.

Творче, яскраво індивідуальне використання мовних засобів – одна з основних особливостей художньої мови, яка й визначає її своєрідність серед інших стилів. Індивідуально-художній стиль письменника становить систему мовних засобів, що сформувалася в результаті відбору і творчого використання лексичних і синтаксичних явищ національної мови не тільки для вираження певного змісту, але й для естетичного впливу на читача. Цій основній функції і підпорядковано відбір та використання усіх мовних ресурсів у художньому творі, в тому числі й синтаксичних.

РЕЦЕНЗІЇ

Петро Часто

До спростування однієї поради…

Один мудрий англієць, було це понад два сторіччя тому, залишаючи дітям у спадок свій життєвий досвід і свою філософію, остеріг їх, щоб вони ніколи не захоплювалися поезією. Прочитавши цей рядок у перелікові інших "треба" і "не треба", я був вражений, мов громом з ясного неба. Тяжко, неможливо було збагнути таку пораду і її логіку, але автор не подавав ніякого витлумачення - мабуть, це він не один раз повторював у безпосередніх розмовах з синами і дочками.