Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вишиванка. Число 1
Любов Єрьомічева. Пісня надії
Іван Немченко. Шлях на Снігурівку
Вісник Таврійської фундації. Випуск 5
Іван Немченко. Євангеліє від Кобзаря
Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
До спростування однієї поради…

 

РЕЦЕНЗІЇ

 

Петро Часто

 

До спростування однієї поради…

Один мудрий англієць, було це понад два сторіччя тому, залишаючи дітям у спадок свій життєвий досвід і свою філософію, остеріг їх, щоб вони ніколи не захоплювалися поезією. Прочитавши цей рядок у перелікові інших "треба" і "не треба", я був вражений, мов громом з ясного неба. Тяжко, неможливо було збагнути таку пораду і її логіку, але автор не подавав ніякого витлумачення - мабуть, це він не один раз повторював у безпосередніх розмовах з синами і дочками.

Отож доходьмо до істоти тих дивних слів самотужки. Той англієць був багатий і вельми освічений і, певна річ, розумівся на літературі й не міг не здавати собі справи з тієї істини, який могутній духовний вплив має на людей і на їхні почування поетичне слово - чи це буремно-заклична громадянська лірика, як от у Байрона, чи любовні сонети, як у Шекспіра, чи глибокі й ніжні релігійні пориви душі, як у Новаліса. А якби той дбайливий англійський батько знав поезію нашого безсмертного Тараса, то не міг би не збагнути, чому українці навіть у космос беруть з собою "Кобзаря". Бо в ньому все сплелося-сплавилося: революційний протест - з неповторною елегією українського села, а безперервний мотив земного кохання - з щирим задивленням в Божі небеса…

Іншими словами, поезія має в собі таку силу, котра в певному розумінні, в певному випадку може виявитися небезпечною для молодої людини - у випадку, коли ця людина ще не вповні зформувалася як особистість, як характер і як світогляд, не вповні знайшла себе. Й коли таке слабеньке ще, невиразне "я" опиниться у нестримному вирі поезії, він може позбавити те "я" необхідного в нашому недосконалому світі практицизму й назавжди залишити його, як то кажуть, в захмарних емпіреях. Мабуть, саме це й мав на увазі англійський тато.

Але коли молода людина вже впевнено йде до себе, поезія може лише допомогти. Лише сприяти в цьому становленні душі і розуму. Поезія як виховний чинник особливо потрібна й незамінна в суспільствах, котрі, як от і українське, тяжко виборсуються з-під невидимого гніту згубних "ізмів" недавнього минулого. А що українські діти тепер, в силу багатьох-багатьох причин, рано доросліють, то як до Христа не треба їм перешкоджати приходити, так і до чистого джерела поезії.

І треба вітати, що шкільні пороги України все довірливіше переступає слово поезії, розбудовуючи духовний простір юнацтва, відкриваючи перед завтрашніми будівничими держави і нації безмежне небо мислі і краси. До навчальних програм повертаються замовчувані імена і їхня могутня творчість. Передбачаємо, як добре прислужиться справі "Хрестоматія" для старшокласників, зі знанням і художнім смаком упорядкована київським професором Петром Кононенком та визначним організатором українського шкільництва в Америці професором Євгеном Федоренком: Олександре Олесь і Богдан-Ігор Антонич, Євген Маланюк і Олег Ольжич, Ліна Костенко і Василь Стус… Просто дух захоплює!

Але й такі ніби відомі, навіть визнані совєтським режимом поети, як Павло Тичина і Максим Рильський, Володимир Сосюра і Андрій Малишко, постають перед шкільною молоддю, та й перед учителями, цілком з нового, незнаного, несподіваного боку.

В цьому потужному струмені освітньо-виховної новизни йде в юний світ і видана київською "Просвітою" книжечка Галини та Івана Немченків "Вивчення творчости Яра Славутича в школах Херсонщини" - тобто в школах ледь не всуціль зросійщеного півдня України. І тут важливим є геть усе - і херсонське походження Яра Славутича, так щасливо і так переконливо поєднане з глибинною українськістю поета, і художня своєрідність його світосприймання і світорозуміння, і дивовижно широкий діяпазон його внутрішніх порухів, рефлексій та асоціяцій, і - це особливо! - універсальне, просто екциклопедичне віддзеркалення в його поезії всього того, що пережила, передумала українська людина, опинившись поза Україною, в чужих світах…

Не сумуйте, степи! Я вернусь!
І замовкне жалоба чаїна.
Обійматимуть Скитія, Русь
І новітня моя Україна.

Повертаючись у живому слові до України, поети і нас ведуть дорогою до України і до нашої власної душі.

(З американської газети "Свобода"
від 3 лютого 2006 р.)

 

Автор: 
Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)