Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Коломієць Н.А. Відлуння душі
Валентин Плаксєєв. Лети, моя пісне, лебідкою!
Бериславщина. Рік 1904
Микола Сарма-Соколовський Срібне перо соколиного лету
Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини
Нариси з історії Бериславщини. Випуск 3
До спростування однієї поради…

 

РЕЦЕНЗІЇ

 

Петро Часто

 

До спростування однієї поради…

Один мудрий англієць, було це понад два сторіччя тому, залишаючи дітям у спадок свій життєвий досвід і свою філософію, остеріг їх, щоб вони ніколи не захоплювалися поезією. Прочитавши цей рядок у перелікові інших "треба" і "не треба", я був вражений, мов громом з ясного неба. Тяжко, неможливо було збагнути таку пораду і її логіку, але автор не подавав ніякого витлумачення - мабуть, це він не один раз повторював у безпосередніх розмовах з синами і дочками.

Отож доходьмо до істоти тих дивних слів самотужки. Той англієць був багатий і вельми освічений і, певна річ, розумівся на літературі й не міг не здавати собі справи з тієї істини, який могутній духовний вплив має на людей і на їхні почування поетичне слово - чи це буремно-заклична громадянська лірика, як от у Байрона, чи любовні сонети, як у Шекспіра, чи глибокі й ніжні релігійні пориви душі, як у Новаліса. А якби той дбайливий англійський батько знав поезію нашого безсмертного Тараса, то не міг би не збагнути, чому українці навіть у космос беруть з собою "Кобзаря". Бо в ньому все сплелося-сплавилося: революційний протест - з неповторною елегією українського села, а безперервний мотив земного кохання - з щирим задивленням в Божі небеса…

Іншими словами, поезія має в собі таку силу, котра в певному розумінні, в певному випадку може виявитися небезпечною для молодої людини - у випадку, коли ця людина ще не вповні зформувалася як особистість, як характер і як світогляд, не вповні знайшла себе. Й коли таке слабеньке ще, невиразне "я" опиниться у нестримному вирі поезії, він може позбавити те "я" необхідного в нашому недосконалому світі практицизму й назавжди залишити його, як то кажуть, в захмарних емпіреях. Мабуть, саме це й мав на увазі англійський тато.

Але коли молода людина вже впевнено йде до себе, поезія може лише допомогти. Лише сприяти в цьому становленні душі і розуму. Поезія як виховний чинник особливо потрібна й незамінна в суспільствах, котрі, як от і українське, тяжко виборсуються з-під невидимого гніту згубних "ізмів" недавнього минулого. А що українські діти тепер, в силу багатьох-багатьох причин, рано доросліють, то як до Христа не треба їм перешкоджати приходити, так і до чистого джерела поезії.

І треба вітати, що шкільні пороги України все довірливіше переступає слово поезії, розбудовуючи духовний простір юнацтва, відкриваючи перед завтрашніми будівничими держави і нації безмежне небо мислі і краси. До навчальних програм повертаються замовчувані імена і їхня могутня творчість. Передбачаємо, як добре прислужиться справі "Хрестоматія" для старшокласників, зі знанням і художнім смаком упорядкована київським професором Петром Кононенком та визначним організатором українського шкільництва в Америці професором Євгеном Федоренком: Олександре Олесь і Богдан-Ігор Антонич, Євген Маланюк і Олег Ольжич, Ліна Костенко і Василь Стус… Просто дух захоплює!

Але й такі ніби відомі, навіть визнані совєтським режимом поети, як Павло Тичина і Максим Рильський, Володимир Сосюра і Андрій Малишко, постають перед шкільною молоддю, та й перед учителями, цілком з нового, незнаного, несподіваного боку.

В цьому потужному струмені освітньо-виховної новизни йде в юний світ і видана київською "Просвітою" книжечка Галини та Івана Немченків "Вивчення творчости Яра Славутича в школах Херсонщини" - тобто в школах ледь не всуціль зросійщеного півдня України. І тут важливим є геть усе - і херсонське походження Яра Славутича, так щасливо і так переконливо поєднане з глибинною українськістю поета, і художня своєрідність його світосприймання і світорозуміння, і дивовижно широкий діяпазон його внутрішніх порухів, рефлексій та асоціяцій, і - це особливо! - універсальне, просто екциклопедичне віддзеркалення в його поезії всього того, що пережила, передумала українська людина, опинившись поза Україною, в чужих світах…

Не сумуйте, степи! Я вернусь!
І замовкне жалоба чаїна.
Обійматимуть Скитія, Русь
І новітня моя Україна.

Повертаючись у живому слові до України, поети і нас ведуть дорогою до України і до нашої власної душі.

(З американської газети "Свобода"
від 3 лютого 2006 р.)

 

Автор: 
Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)