Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Зорі падають в моря
Микола Василенко. Уламки імперії
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Микола Василенко. Курай для пожежі
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Пам'яті Івана Гришина-Грищука

Зміст

 

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ

 

Пам'яті Івана Гришина-Грищука

 

Іван Гришин-Грищук

 

На 82-му році життя після тяжкої хвороби пішов із життя відомий письменник, журналіст, публіцист, перекладач, колишній політичний в'язень сталінських таборів Іван Петрович Гришин-Грищук. Його ім'я далеко відоме за межами України. У 41-му навчався у Харківському інституті журналістики. Того року, у перші місяці війни, будучи студбатівцем, потрапив до німецького полону, і був вивезений до Німеччини як військовополонений. Перебуваючи у таборі полонених, працював на різних промислових виробництвах звідки пощастило втекти.

Володіючи німецькою мовою, без особливих пригод дістався Праги, де влаштувався на працю. Протягом двох років, працюючи, навчався у Карловому університеті. Екстерном захистив диплом журналіста. 1943 року його арештовує німецька поліція. Знову втікає і не без пригод дістається Парижа. Перебуває у підпіллі, бере участь у бойових загонах французького опору. Перебуваючи тривалий час у Франції, зустрічався з Ю.Шевельовим, Є.Маланюком, В.Винниченком, Т.Осьмачкою, І.Костецьким та іншими видатними українськими письменниками діаспори і діячами національного українського руху, про яких пізніше напише в мемуарах. Бере участь у літературному процесі діаспори, пише статті, монографії, поглиблює знання французької мови, нотує щоденникові записи, які згодом використає у написанні художніх творів. У кінці 1945 року був на судовому процесі над головними німецькими воєнними злочинцями, що відбувався в Нюрнберзі. Після повернення в Радянський Союз його арештовують і засуджують на 20 років таборів ГУЛАГу. Протягом багатьох років поневіряється в таборах суворого режиму Камишлагу, Озерлагу, Печорлагу і Мінлагу, м. Інта, ОЛП-2, у якому познайомився і здружився з політичними в'язнями української інтелігенції, письменниками Г.Кочуром, М.Соколовським (Сармою), Д.Паламарчуком, Є.Дацюком, І.Микульським, А.Хименком (Химком), Л.Полюгою і автором даної статті. Звільнений і реабілітований 1955 року. Жив і працював у місті Вижниці, Чернівецької області.

Іван Гришин-Грищук талановитий письменник, подвижник української культури, людина багато обдарована. Понад півстоліття брав участь у літературному процесі, автор багатьох художніх видань і публікацій. Перекладав з німецької, французької, польської, англійської, автор творів про письменників діаспори: В.Винниченка, Є.Маланюка, Т.Осьмачку, Ю.Шевельова.

1940 року у періодичній пресі дебютував оповіданням "Несподівана зустріч". 1946 року у Вінніпезі (Канада) англійською мовою вийшла його повість "Аналогії". Автор книг "Упирі" (1962), "Від Буковини до Парижа" (1966), "Лейтенант Альбер" (1985), "Уроки фрау Кольвіц" (1987), "Дні і ночі під Воркутою" (1991), "З вогню та в полум'я" (1993), мемуарних творів "Фрагменти з пам'яті літ" та "З доріг далеких і близьких" (2001), "За незримим покликом" (2005), "Читаючи святе письмо" (2006).

1998 року за повість "Дні і ночі під Воркутою" та "З вогню та в полум'я" удостоєний Літературної премії ім. Дмитра Загула.

Твори Гришина-Грищука (значна частина) автобіографічні, вони про те, що автор бачив, чув, пережив і глибоко усвідомив, маючи широкий різносторонній світогляд. Тому і писав про совєтські табори особливого режиму для політичних в'язнів ("Дні і ночі під Воркутою"), про хроніку подій з історії Другої світової війни на документальних свідченнях учасників подій, зокрема, про перехід на бік французьких партизанів німецького 62-го батальйону, який був укомплектований з українців і діяв у департаменті Ду на сході Франції. Ці борці "...пішли за незримим покликом свого славного предка, гетьманича Григора Орлика, генерал-поручника французької армії, що ще в ХVIII сторіччі загинув лицарською смертю на полі слави за велич Франції, що в той час була єдиною справжньою союзницею українського народу в його кривавих змаганнях до державної незалежності й єдиною надією всіх тодішніх українських патріотів".

У квітні 2003 року Іван Гришин-Грищук писав мені, що давно закінчив писати роман "Ecce homo", але готовий рукопис і "досі лежить без руху... "Ecce homo" - це слова Пілата, який показував натовпу зв'язаного Христа. З цього, думаю, ти можеш собі зробити висновок ідейного задуму мого твору". Отже, в архіві письменника ще залишається великий художній твір, який очікує свого серйозного видавця.

Монографію "Читаючи святе письмо" він написав незадовго до своєї кончини, і ця книга була видана недавно його сином. У монографії, студіюючи Біблію, він засвідчив свою людяну філософію, широку ерудицію, видатну творчу особистість, змушуючи читача пізнавати світ і самого себе, думати над людською совістю: "...що це таке? Звідки походить ця вроджена здатність розрізняти добро і зло, давати внутрішню оцінку наших вчинків і поведінки, усвідомлювати моральну відповідальність за кожне слово...".

Він щиро поділяв мудрість вічної Книги, і відійшов за межу життя переконаним християнином.

Вічна пам'ять вірному синові України, невтомному трудівникові на ниві української культури! Хай земля йому буде пером!

 

Микола Василенко

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)