Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Їде батько Махно
Іван Немченко. Квітка України
Микола Кабаків. Переяславська угода 1654 року
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Ігор Проценко. Вечірні вогні
Вісник Таврійської фундації. Випуск 5
Тайна Вечеря
Драматична поема в трьох діях

Богданові Бойчуку

 

ДІЙОВІ ОСОБИ:

ХРИСТОС

АПОСТОЛИ

 

ДІЯ ПЕРША

Призахідне сонце освітлює Єрусалим та терпко просочується промінням крізь Гетсиманійські маслини.

Апостол Петро запізненими кроками пробігає вулицю, якась жінка минає його та всміхається. Чути стукіт до дверей, хтось непомітно входить до тихого обійстя Каяфи.

 

ХРИСТОС

 

немає ще Петра?

 

хоча вечеря на столі

і риба пахне з кухні

 

невже йому ніхто не говорив

що я просив прийти не запізнюючись

 

(задумуючись)

 

можливо призабув він

що нині хочу щось сказати

 

АПОСТОЛ ІВАН

він Учителю ще прийде

та вечірнє сонце

освітлює місто а це можливо

бентежить його бо хтось може

подумати що він іде сюди

 

ЮДА

(з докором)

 

ми всі ішли тими ж вулицями що він

і ніхто не боявся

 

чи хтось боявся з вас?

 

АПОСТОЛ ФОМА

(до Христа)

 

я боявся Учителю...

 

ЮДА

(до Фоми)

 

бо ти постійно сумніваєшся

 

ХРИСТОС

(до Юди)

 

змовчи...

 

(продовжує)

нелегко йти сюди у цю призахідню годину

коли всі говорять що я в Єрусалимі

 

коли військо патрулює вулиці

шукаючи за мною

 

сам боявся ідучи а ти Юдо

не дорікай Фомі бо він ішов не менш

заляканий від тебе

 

ЮДА

(червоніє на обличчі)

 

вибач Пане я боявся іншого

 

ХРИСТОС

я знаю...

 

(до апостолів)

не сідаймо до вечері ще почекаймо на Петра

я колись йому сказав що він є скеля

то буде гніватись що без нього

ми сіли вечеряти

 

то буде гніватись що я про нього призабув

чи поминув його у винятковий час для мене

 

АПОСТОЛ АНДРІЙ

 

скажи Учителю чому Петро є скеля?

 

ХРИСТОС

 

скеля Андрію це наріжний камінь

під мою твердиню

ти теж наріжний камінь і ти...

 

(але не докінчивши раптово звертається до Юди)

 

що ти маєш у жмені Юдо?

 

ЮДА

(ховає за себе)

 

нічого Учителю... нічого

 

ХРИСТОС

мені здається що ховаєш гроші

 

(чути стукіт до дверей що відвертає увагу Христа від Юди, входить апостол Петро)

 

Петре якраз у пору

 

мій перший ученику

 

невже тебе спиняли сторожі на вулиці

 

я так боявся про тебе

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

(припадає до руки Христа і притулює її до своєї щоки)

 

я йшов Учителю Єрусалимом та здавалося для мене

що шлях видовжується поза час

і сам не знаю що це сталося

відчував я вперше у житті

які ті вулиці єрусалимські довгі

яке це місто велике

мої кроки вгрузали у землю

я біг сюди і не міг подивуватися

як сонце пречудово освітлює овочі маслин

 

в Гетсиманії

 

ХРИСТОС

 

ти істинно йшов сюди через Гетсиманійський сад

чи бачив там когось

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

 

там нікого нема

там пусто Учителю стовбури маслин покручені

в спекоті дня вітер торкає листків і сонце

 

лагідно Єрусалим голубить

 

ДІЯ ДРУГА

 

Христос та апостоли за римським звичаєм сідають до вечері. На столі стоїть чаша з вином та хліб. Христос встає від вечері наливаючи води до умивальниці починає вмивати учням ноги та обтирати рушником яким був підперезаний.

 

ХРИСТОС

(до апостола Петра)

 

щось хотів тобі сказати Петре

але болить в серці скорботна притча

 

щемить в душі майбутність

чи пам'ятаєш як ми ступали по воді

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

 

ми йшли немов по суші

я бачив риби під ногами що плавали на дні

 

ХРИСТОС

 

Петре хочу вмити тобі ноги

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

 

Учителю не митимеш моїх ніг ніколи

 

ХРИСТОС

 

коли не вмию твоїх ніг

не матимеш зі мною частки

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

 

то вмий мені Учителю також мої долоні грішні

і голову мою бо я ішов сюди в пороках дня

 

ХРИСТОС

 

увесь ти обмитий

 

чистий як тоді на озері

коли ми йшли по плесі

 

ти увесь чистий Петре і не сумнівайся

та серце твоє хай не тривожиться

 

АПОСТОЛ МАТВІЙ

 

а мені Учителю вмий мої вуха

 

бо не дочуваю

 

АПОСТОЛ ІВАН

 

а мені Учителю вмий щоки бо сліди

на них від жіночих уст

 

ХРИСТОС

 

сліди від уст жіночих

чисті як любов

 

(до Івана)

 

згадай мене Іване в майбутті

 

АПОСТОЛ ФОМА

 

і я хотів би про тебе згадати Учителю

у майбутньому

 

ХРИСТОС

(до Фоми)

 

а ти Фомо будеш

прикладатися до ран моїх печальних

 

побачиш істину і засумніваєшся навіки

торкнешся світла і відчуєш в серці сумнів

але слова мої тебе хай не тривожать

 

(вмиває Фомі ноги)

ти вірний будь мені

(до Юди)

і ти

 

ЮДА

 

Учителю...

 

ХРИСТОС

 

ти Юдо ховаєш у кишені

якусь калитку повну грошей

 

(Юда не витримує погляду Ісуса і збентежено вибігає голосно захлопнувши двері за собою)

 

АПОСТОЛ ПЕТРО

 

я Учителю готовий

піти з тобою

і на смерть...

 

ХРИСТОС

(сумно)

 

кажу тобі Петре не заспіває нині півень

як ти відречешся тричі що мене не знаєш

 

(всі мовчать)

 

АПОСТОЛ ІВАН

 

що мовчите неначе те каміння

на вулицях Єрусалима

 

або немов хвиля на Морі Мертвому

тяжка від солі

 

сідаймо до вечері бо риба захолола

і я зголоднів як мала дитина

 

АПОСТОЛ МАТВІЙ

 

і я голодний а риба пахне смажена

і здається вином червоним Каяфа погостив нас

 

відгомонів день спекотний

а Юда як завжди ображений

побіг кудись ще й голосно дверима вдарив

 

(всі сідають за стіл)

 

 

 

ДІЯ ТРЕТЯ

 

Христос та апостоли сідають до вечері, за вікном чути як нічний вітер стукає гілкою малинового дерева у віконницю.

 

АПОСТОЛ ІВАН

(до Христа)

 

чи можу Учителю притулити голову до Тебе

 

ХРИСТОС

 

Іване мій улюблений ученику

яка година пізня

а ми щойно сіли вечеряти

 

(Іван спирається на рамено Христа)

 

АПОСТОЛ АНДРІЙ

 

неначе вперше у житті я їм

таку смачну рибу якби з озер не наших

 

(звертається до Христа)

а пам'ятаєш Учителю ті риби та хліби

що ти людей тоді нагодував

 

ХРИСТОС

 

ви годуватимете людей віднині

 

АПОСТОЛ ІВАН

 

а Ти...

 

ХРИСТОС

 

мій час проходить неначе той Кедрон

у берегах своїх

неначе вітер у пустелі що дюни

котить та тремтить посеред скель

 

мій час як півень піє тричі

бентежачи мандрівників при вогнищі

віднині у наметі мому

ви будьте моїми свідками

 

ПЕТРО

(залякано)

 

так говориш Учителю

наче кінчиться твоя дорога

 

наче тебе кличе далекий голос

через спекоту або затяжні дощі

і холод

 

а ми спраглі Твоїх слів

 

ХРИСТОС

 

пора прощатись

з вами усіма тому не легко на душі

 

тому думки мої десь там на озері

з тобою Петре

при сітях повних риби

 

в спекотному світанку

що воскресає днем над Морем Мертвим

 

при гробі Лазаря що вийшов

на мій поклик

 

при матері моїй...

 

(Христос неочікувано замовкає а потім бере хліб і мовить)

це є моє тіло

 

(бере чашу з вином і каже)

це кров моя

 

(дає їм всім та промовляє)

чиніть це на спомин про мене

 

(підводиться зі своєї лежанки всміхаючись лагідно до апостолів мовчки відчиняє двері і виходить з дому Каяфи в сторону Гетсиманії, апостоли намагаються затримати Його але дарма).

 

ПЕТРО

(зі слізьми в очах)

 

Він чашу бачить серед хмар

що подає йому Отець

 

колючий терновий вінець

вінчатиме святе чоло

 

ЗАВІСА

18.03.2003

 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)