кохання

Вже квітка жовта одцвіта,
Сьогодні - осінь золота…
А я до тебе знову йду
По вересневому саду.

Приспів:
Ти, моя кохана,
Тільки ти.
З вечора до рана -
Тільки ти.
Я тобою мрію і живу
В сонячному сні і наяву…

Я лину серцем у поля,
Де літом ще живе земля,
Де васильки колись цвіли,
Де ми щасливими були.

Приспів.

Розлука довга не мина,
Яка ж гірка таки вона!

Присвячується нашим дружинам

Присвячується нашим дружинам

Скільки сонця, скільки радості і світла
Дарував мені ти, любий, дорогий…
То для тебе моя молодість розквітла
І ніхто мені не треба вже другий.

Приспів:
Мої духмяні пелюстки -
Лише для тебе.
І спів ранкової ріки -
Лише для тебе…
Ти моя мрія золота
В обіймах маю.
Ти лиш один в усіх світах,
Тебе кохаю…

Я так довго свою доленьку шукала,
Я у сумнівах губилась навесні,
Я тебе у самоті усе гукала

Скільки сонця, скільки радості і світла
Дарував мені ти, любий, дорогий…
То для тебе моя молодість розквітла
І ніхто мені не треба вже другий.

Приспів:
Мої духмяні пелюстки -
Лише для тебе.
І спів ранкової ріки -
Лише для тебе…
Ти моя мрія золота
В обіймах маю.
Ти лиш один в усіх світах,
Тебе кохаю…

Я так довго свою доленьку шукала,
Я у сумнівах губилась навесні,
Я тебе у самоті усе гукала

Розморене сонце лягало за море,
І вже над водою стелився туман…
А ти посміхався мені, моя зоре…
І то був наш перший любовний роман.

Приспів:
З вітром тебе люблю!
З морем тебе люблю!
В пахощах квіту
Серцем зігріту
Постіль тобі стелю…

Розсипані квіти на березі ночі…
Гарячі обійми… Цілунки палкі…
Мій любий, коханий, дивлюсь в твої очі,
Де хвилі співають далекі й гінкі…

Приспів.

Розморене сонце лягало за море,
І вже над водою стелився туман…
А ти посміхався мені, моя зоре…
І то був наш перший любовний роман.

Приспів:
З вітром тебе люблю!
З морем тебе люблю!
В пахощах квіту
Серцем зігріту
Постіль тобі стелю…

Розсипані квіти на березі ночі…
Гарячі обійми… Цілунки палкі…
Мій любий, коханий, дивлюсь в твої очі,
Де хвилі співають далекі й гінкі…

Приспів.

Блідолиций, напівущерблений місяць срібним промінням заливає землю і заглядає в моє відчинене вікно, а там, надворі, стоїть тепла, яснозора, звабливо-меланхолічна ніч. Вона прозірним серпанком обгортає город, і він шумить і гуде вночі немов ще дужче, ніж удень. По вулицях, змагаючись з промінням місяця, сяють електричні ліхтарі і бігають трамваї. Вони біжать і гудуть, мов жуки: “ж-ж-ж!... ж-ж-ж!...”. Метушаться люде і пролітають, одна назустріч другій, розкішні коляси... Часом до мене доноситься далекий відгук музики. Там, у саду, на терасі згористого берега річки, тепер іде гуляння...