спогади

 

Ходак Любов Василівна, 1909 р.н.

 

Історія села Хрестівка

Хрестівка - село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км від районного центру і за 33 км від залізничної станції Каланчак на лінії Херсон-Джанкой.

Перша згадка про Хрестівку в історичних джерелах датується 1909 роком. У липні 1923 року в селі виник ТСОЗ "Хлібороб". Проти німецько-фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни бився 81 житель села. 53 чоловіка нагороджені бойовими орденами й медалями СРСР. Уродженця Хрестівки В.М.Шелеста удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Загинуло 28 чоловік.

 

 

Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні
у с. Червона Поляна

 

Історична довідка с.Червона Поляна

Село Червона Поляна засноване в 1921 році переселенцями з сіл Чаплинка, Кардашинка та Костогризово.

Налічувалося 50 дворів, які були розділені на кущі для спільного обробітку землі. В 1923 році було утворено СОЗи з поділом землі 2,5 га землі на члена сім'ї.

 

Історія виникнення села Шевченко

(Розповідь записана зі слів Трохима Дмитровича Шевченка - син Шевченка Дмитра Мусійовича).

 

Жили ми тоді в Любимівці Каховського району. Потрапив мій батько під розкуркулювання у 1932 році; було у нас троє коней, дві корови. Приїхали, забрали усе. І на початку 1933 року ми втекли у Червоний Маяк. Швидко втекли. У Червоному Маяці було важко - 10 грамів хліба давали і молоко. Там племрадгосп був. Ми в нього вступили. У Червоному Маяці люди майже й не мерли, там хороше село було, всі в радгоспі були.

До 80-річчя голодомору

Тетяна Ярославська

Із спогадів моєї прабабусі

Весна, березень... А холодно як... Дніпро ніби стогне під вагою майже метрового льоду... В хаті - тиша. Мертва тиша. Переді мною очі, дитячі очі.. П'ять пар очей, утомлених, голодних... У них, як у безодні - смуток, біль і надія, надія, що ледь-ледь жевріє... Діти мовчать, але я чую цю страшну тишу, цю нелюдську німоту: "Мамо, ми хочемо їсти, ми так хочемо їсти. Мамо, нам боляче, нам так боляче...!"

По "тонкому" льоду

У нашій сім'ї кожен третій - учитель, і я вчитель теж. Та не всім однаково навчання давалося. Не кожен пішов учителювати відразу після училища чи інституту.
Рідний брат моєї бабусі, дід Федір, навчався в Бериславському педагогічному училищі, як і я, як і моя тітка, сестра та багато інших родичів. Та тільки часи були дещо інші. Вчився він учився, та й дізналося керівництво району, що він син куркулів, а батька репресовано. Не місце таким серед майбутніх педагогів, серед представників робітничого класу.