Анастасьєв А.М.

Що ж це діється?
Що ж це коїться?
Чи ще довго терпіти будемо?
Геть свавільного Януковича!
Геть тирана з катами-суддями.

Ми пригноблені,
Та не скорені,
На коліна ніколи не станемо.
Не лякайте нас прокурорами,
Ані ґратами, ні кайданами.
Ми не бидло вже,
Вільні люди ми,
Що робити чудово знаємо:
Ми самі вас судити будемо,
І заслужено покараємо.

За окрадених
І за скривджених
Неодмінно спитається з кожного —
Не сховатися, не уникнути
Ні людського суду, ні Божого.

В селі проходили багатолюдні збори з якоїсь урочистої нагоди. Заздалегідь під­го­тов­лені виступаючі говорили “з папірця” про досягнення, що відбулися останнім часом у державі і в рідному селі. Виступи не знахо­ди­ли в залі особливої підтримки. Та ось до слова попросився один з шанованих вете­ранів.

Журавлі за синій обрій попливли.
Із собою тепле літо понесли,
А коли зникали в далині,
Прощавання прокурликали мені. (Двічі)

За далекими морями чужина,
Не замінить батьківщину вам вона.
В рідні повертайтеся краї,
Ой журавлики,  журавлики мої. (Двічі)

Журавлі за синій обрій попливли.
Із собою тепле літо понесли.
Повертайтеся раненько навесні,
Привітання прокурликайте мені. (Двічі)