Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Олег Олексюк. Доки живі. Тисячовесни
Наталя Коломієць. Я щаслива
Микола Василенко. Курай для пожежі
Микола Братан. Знову експромти
Анатолій Анастасьєв. Потоки
В’ячеслав Друзяка. Україна – мій біль і надія
Три добрі справи

Жила-була дівчинка Даринка. Росла вона в невеличкій родині у звичайному місті. І одного разу побачило дівча чудернацький сон. У сні тому прекрасна чарівниця маминим голосом мовила: "Диво станеться у твоєму житті, дитя моє! Чотирнадцятого року з дня народження зустрінеш ти Пташку з моєї країни. Ця зустріч назавжди змінить світ навколо тебе... Щасти!" Дівчинка не запам'ятала цього сну, а за кілька років...
Якось буденним ранком під час канікул (прокинутись, одягтись, умитися, поснідати - і на річку) Даринка почула спів невідомою мовою. Навіть прислухаючись, вона не змогла визначити мову, але слова розуміла - про сонце, тепло, дерева! Не переймаючись цим, пішла далі. Коли вона проходила повз зграю собак, ті нагавкали на неї, і чомусь здалося, що розрізняються певні слова. "Фантазерка", - подумала про себе дівчинка й знову не зупинилась.
Аж ось вона побачила дивну й дуже красиву пташку, що лежала на дорозі, наче мертва. Оченята були заплющені, а небачене рожево-синє пір'ячко запорошило літньою пилюкою. Раптом ця пташка підняла голівку й зацвіріньчала щось на кшталт: "Допоможи, будь ласка!". Даринка не повірила вухам, нахилилась і почула ще раз: "Допоможи, будь ласка, добра дівчинко!" Тепер школярка точно впевнилась, що розуміє мову звірів і птахів. Вона обережно взяла пернату красуню й понесла додому.
Пташка мала гарне ім'я - Єва. Удома Даринка напоїла її чистою водичкою, а мама допомогла перев'язати пошкоджене крило й дозволила залишити вдома, доки не одужає. І цілий тиждень дівчинка вигодовувала виснажену Єву, а згодом допомагала вчитись літати - підбадьорювала, піднімала, якщо вона падала. Уночі, коли мама засинала, вони з пташкою розмовляли про далеку чарівну країну.
Якось увечері з кімнати почувся відчайдушний переляканий крик Єви. Забігши до кімнати, Даринка ледь устигла врятувати свою улюбленицю від кігтів сусідської кішки, яка прокралась через лоджію. Дівчинка суворо поговорила зі смугастим звіром (мама навіть здивовано визирнула з ванної кімнати), за шкірку віднесла до кухні, а потім, коли кішка попросила пробачення, нагодувала її смачненькою рибкою, щоб вона не полізла знову до Єви.
Після цієї пригоди дивна пташка одразу видужала, її хвіст розпушився й засяяв, вона зібралась відлітати. І мовила Єва на прощання: "Ти врятувала мені життя, ти допомогла мені набратися сил - і я в боргу перед тобою, Даринко! Ти живеш у двох світах - звичайному й чарівному, і коли щось трапиться, я зможу тобі допомогти".
Минув деякий час. Одного ранку, коли мама вже пішла на роботу, а донька ще спала, раптом крізь сон пролунав голос Єви:
- Прокидайся, добра дівчинко! Я прилетіла з поганою звісткою.
- Облиш, Єво, яка ще погана звістка? Канікули ж!..
- Твоя мама потрапила в біду! Ти повинна її врятувати! Вона в лапах Мантикори!
- Манти... кого? Що ти верзеш? - Даринка спробувала перевернутися на інший бік і додивитися гарний сон, але пташка не вгамувалася й не щезла, довелося вставати.
- Мантикора - це страшний лев із крилами та жалом скорпіона, він мешканець моєї країни, тому я зможу чимось зарадити цій біді. Свого часу ти зробила три добрі справи: принесла мене додому, нагодувала й розважила, урятувала від голодного звіра. За це я проведу тебе там, де ти сама не зможеш іти, дам тобі магічний орлиний зір та допоможу з чудовиськом.
Єва ще цвіріньчала, а Даринка, ледь устигши вдягтися, уже бачила навколо себе, скільки сягало око, величезний лабіринт - місто-лабіринт. "Упораюсь!" - сказала вона сама собі. Але за п'ять хвилин заблукала й розгубилася, та в цей момент почула згори знайому пісеньку. Пташка пурхала над лабіринтом, указуючи їй правильну дорогу.
А потім були ліси й гори, вітер і зливи. І тільки завдяки орлиному зорові, що його подарувала Єва, Даринка відшукала печеру, у якій тримали маму.
Тільки-но родина вибігла з печери, як почувся шерех крил. Мантикора - страшнючий Лев із крилами й жалом скорпіона - чи то перелетів, чи то перестрибнув двох людей і загородив їм зворотній шлях. "Ви нікуди не підете, я не дозволяю..." - прошипів він і вишкірив слиняві ікла.
І в цей час знову з'явилася Єва. Крикнувши Даринці: "Біжіть", - вона почала ряхтіти перед очима звіра вліво-вправо, вгору-вниз - і в Мантикори прокинувся кошачий інстинкт. Поки він пробував зловити малесеньку здобич, жінка з дівчинкою втекли.
На чарівну землю швидко падали сутінки. У темряві орлиний зір не допомагав, і Даринка з мамою заблукали. Школярка розплакалась: не з відчаю, що не може потрапити додому, не зі страху, що їх може наздогнати звір, а з невимовного жалю, що пташка-красуня, імовірно, загинула. Мама пригорнула її до себе, утішаючи, - і за деревами побачила маленьку рожево-синю зірочку. Так, Єва була живою, вона геть заплутала й виснажила Мантикору, а тепер була готова вивести їх із ворожого світу.
І зажили Даринка з мамою у своєму звичайному місті, і передбачувано закінчилося літо, і звично проминали дні. Проте дівчинка дуже змінилася. По-перше, із нею лишився орлиний зір, що допомагав їй бачити місця, де хтось потребував допомоги. А по-друге, вона з радістю щодня робила безліч добрих справ, пам'ятаючи останню розмову з чарівною пташкою:
- Єво, чому ти вивела нас із темряви додому? Адже ти обіцяла допомогти мені всього тричі...
- Тому що не можна рахувати добрі справи!

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)