Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Нариси з історії Бериславщини. Випуск 1
Іван Немченко. Корсунські світанки
Анатолій Анастасьєв. Подорожник
Йосип Файчак. Світ вирує
Наталя Коломієць. Я щаслива
Леонід Куліш. Зізнання
Різьблення України

Думки над прочитаним


Василь Загороднюк


Різьблення України


Брати Капранови. Щоденник моєї секретарки. - К.: Гамазин, 2011. - 400 с.

Ця книга є одним із художніх свідчень сучасного українського державобудування: складного, суперечливого, алогічного, зрадницького, обнадійливого... А вірніше - націєлюдинобудування: спробою осмислення тоталітарного минулого і його впливу на демократичну сучасність, а в цьому процесі конкретні люди - персонажі зі своїми проблемами, надіями, бідами, щастям і горем. Це реалії нашого вчорашнього і його проекція в сьогодення. Це відповідь на питання: хто ми? Які ми? Зрештою, якими є і якими будемо, звичайно, автори рецепту на останнє не дають, його дає Майдан - самодостатній, самозахищений, самодисциплінований. І це не художня утопія, а факт, свідками і водночас учасниками якого стали мільйони людей у 2004 році, які вимагали найголовнішого - рахуватися з їхньою думкою. І один з головних персонажів "Щоденника моєї секретарки" бізнесмен Сергій Миколайович у своїх аналітичних роздумах приходить до висновку, що майданівці є величезною неподоланною силою, але ейфорія, невидимі метастази лицемірства були вже в його зародку. Бо його друг Павло Павлюк (Павлюк-паша), власник провладного телеканалу №1, ворог опозиції вже був у епіцентрі Майдану - на сцені, поруч із командою Віктора Ющенка. Тому Майдан є реальністю, та не суспільним ідеалом. А звідси - демократія по-українськи в процесі навчання. І читач це бачить зі сторінок роману братів Капранових, де переплелися мораль з аморальністю, правда з брехнею, любов зі зрадою.
Класичний трикутник - жінка-чоловік-коханка у творі вибудовується між телезіркою Іриною, її чоловіком бізнесменом Сергієм і його коханкою Катериною Сапулою, яка є його високофаховим бізнесовим заступником. На прикладі цих людей моделюються протизаконні грошові схеми, вплив на них високопосадовців, де майже кожний з них має свою частку. А яку частку має з цього держава Україна? Це питання закономірно виникає у читача, що дізнається про фінансові хитросплетіння злодіїв і бандитів, що контролюють великі грошові потоки і розкошують, паразитують за рахунок тих, хто є фундаментом Майдану. Прямо чи опосередковано порушуючи цю проблему, автори різнопланово її проектують, зокрема й у мовну площину, адже українська мова була і залишається об'єктом політичних маніпуляцій. Обнадійливою сприймається думка, що рідна мова є націєдержавотворчим показником, а її імідж залежить від кожного з нас, що часто їй зраджують, показуючи своє поверхове поліглотство. Мова це не тільки духовний, а й економічний чинник. Такі думки-вкраплення у творі переростають до можливо й не виписаних у ньому детально, а все ж наявних, загальнолюдських цінностей: сім'ї, роду, нації, держави. І як би це пафосно не звучало, а герої твору, хто меншою, а хто більшою мірою, прагнуть до цього.
І бізнесмени, і секретарки, і прокурори, і гуманоїди, і есбеушники, і міліціонери, і податківці, і судді - типажі братів Капранових. Серед них особливо виділяється одухотворений образ - вирізьблене прес-пап'є діда Івана. Воно стало рушієм пробудження генетичної пам'яті, своєрідним моральним імперативом та орієнтиром. Ця сімейна реліквія стала стимулювати внука Сергія до роздумів про своє родинне коріння, про репресії, поневіряння його рідних. А мудрий дід Іван на прес-пап'є вирізьбив вісім мавп. Вони сприймаються алегорично, як вісім людей, вісім характерів. І в кожної мавпи своя місія і доля. Правда, однієї з них на прес-пап'є вже не було, залишилися тільки її обламані ноги. Ця композиція асоціюється в творі з людьми, і Капранови це роблять художньо переконливо і психологічно аргументовано.
Вирізьблена поліжиттєва картина є Україною з її історією і нинішніми перипетіями. У сучасному динамічно-інформаційному світі вона поступово, з труднощами, але заявляє про себе. Навіть на далекому острові Мальдіви Сергію Миколайовичу не вдалося ізолюватися від своїх, а відтак і від їх проблем. А уявне ставлення і порівняння себе з "обламаною мавпою" ще раз нагадує, що він є невід'ємною частиною України, отією двадцятимільйонною, яка вибирає Президента. Цим самим герой дає альтернативну відповідь на оте українське "моя хата скраю". І яке ж було його здивування, коли зустрів на Майдані свого сина, який вийшов зі свого комп'ютерно-віртуального світу і відкрив консерви для революціонерів.
Це вже парость нової України, яка не знає членства у ленінському комсомолі і в комуністичній партії, що були єдино правлячими будівничими державності. Тільки ось Сергій Миколайович не може збагнути: чому всенародне, зосібна й молодіжно-студентське політичне життя так бурхливо активізувалося саме 2004 р., чому не п'ять, десять ... років раніше. Це залишається на розсуд читачам, більшість із яких були також у вирі цих подій і тепер можуть робити висновки, аналізувати, прогнозувати ситуації свого громадянського життя.
"Так на деякий час ми завмерли, вивчаючи один одного, а навкруги безупинно вирував Майдан, сотні тисяч людей, що розмовляли, сміялися, любилися, співали і жили людським життям, мільйонами людей, що не перетворились на мавп навіть у складний час", і бути з ними нам допоможе прес-пап'є діда Івана. Воно є нашою історією, з якої необхідно брати уроки, не написаною, а вирізьбленою, невже знайдуться бажаючі перерізьблювати, як знаходяться охочі переписувати!?..

Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)