М.Зима. “Спалене листя знову летить…”; “Я чекаю листа від подруги-осені…”; “Місяць зібрався у подорож…”; “Кати – вам буде по заслузі…”; “Україно, ти моя молитва…”

* * *

Спалене листя знову летить,
Але не додолу:
До неба клубами диму...
Вільно ще повернеться
Через коріння снігами розталими...

* * *

Я чекаю листа від подруги-осені.
Листя, у якому букви -
Позолочені прожилки,
Слова -
Багряні пожарища,
А знаки для розділу -
Пташині зграї, що відлітають...

* * *

Місяць зібрався у подорож
Для того, щоб відшукати
Найкращу у світі зірку,
Що схожа на синю птаху.
І сяйво у неї теж синє...
Чи знайде її - найгарнішу?
Чи буде із нею щасливий?

* * *

Кати! Вам буде по заслузі:
Вже недалеко день і суд -
Той, хто в ярмі жив і нарузі -
Розірве плетиво облуд!

Хоча запроданців багато,
А несвідомим збився й лік,
Пройшла пора - ти чуєш, кате -
Тих знедуховлених калік!

Не допоможуть ні молитви,
Ні запізнілі каяття -
Настане день і буде битва!
Ні, не на смерть,
А на життя.

* * *

Україно, ти моя молитва,
Україно - ти свята земля.
Бій за мову - то священна битва!
І за мову буду битись я!

Сотні літ трамбована у тюрми,
Топлена у зрадах і крові,
Ти не плач - твої слова мов сурми,
Життєдайні, сильні і живі!

І хоча запроданців багато,
Є на Україні ясен цвіт -
Зберегла таки Вкраїна-мати
І для нас Шевченків Заповіт.

Шаленіють хай калічки ницо:
Не сховати їм держави скарб.
Тож дістань з душі своєї крицю -
Ти ж бо українець, а не раб.