Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Братан. Семенівське шосе
Іван Немченко. Шевченкова офіра
Вісник Таврійської фундації. Випуск 6
Любов Єрьомічева. Пісня надії
Микола Братан. Зорі падають в моря
Михайло Гончар. Селянський повстанський рух на Півдні України: (1918-1921)
Самоцвіти світової поезії у перекладах Миколи Василенка

Василенко М.О. Транзит самоцвітів: переклади. - Київ; Херсон: Просвіта, 2012. - 247 с.

Микола Василенко на всіх етапах своєї творчості займався перекладами, глибоко розуміючи їхню особливу роль у збереженні духовних цінностей, у прокладанні, за висловом Івана Франка, "золотих мостів" між народами. "Душа мистецтва живиться донорською кров'ю перекладачів... Справжнє безсмертя мистецтва - не в погруддях зацькованих геніїв, а в перекладах. Справжня свобода мистецтва - не в зухвалих маніфестах і не в уїдливих сатирах, а в перекладах", - так афористично визначила цю роль Марина Новикова. Для М.Василенка робота над перекладами стала виходом у царину духовної свободи в екстремальних умовах. Розпочав він її, коли був політв'язнем (1947 - 1955). До цього виду творчості молодого поета заохотив Григорій Кочур, з яким вони потоваришували ще з тих часів. М.Василенко продовжує саме його перекладацьку традицію, сутність якої полягає у максимальному наближенні до першотексту.
Книга "Транзит самоцвітів" відкривається перекладами з англійської та американської романтичної поезії. Деякі вірші ("Шильйон" і "Безсонних сонце..." Джорджа Гордона Байрона, "Коник і цвіркун" Джона Кітса та інші) вже мають кілька перекладацьких інтерпретацій українською мовою, але слід зважити на авторитетну думку Ф.-Д.-Е.Шлейєрмахера про потребу повторних перекладів, кожен з яких може відтворити ті риси оригіналу, які відсутні в попередніх інтерпретаціях. Англійський гумор дуже важко передати іншою мовою, проте у "Транзиті самоцвітів" це блискуче зроблено у перекладах фольклорних творів, зокрема такого жанру, як лимерики.
З німецької мови М.Василенко переклав поезії Йоганна Вольфганга Гете "Знайшов" і "Прометей". Йому вдалося передати не тільки зміст, а й ритмомелодику та стиль цих творів. Перший з них в інтерпретації М.Василенка набув надзвичайної милозвучності. Гімн "Прометей" у його перекладі сповнений дійсно Гетевського героїчного пафосу. Перекладач зберіг вільний розмір і складну строфіку оригіналу.
Угорська поезія репрезентована у збірці віршем Гарбара Девечері "Вечір Тіноді у Шарварі". Мова перекладу сприймається легко. М.Василенко зберіг зміст, тропіку і вільний вірш першотексту.
Найбільше у книзі перекладів зі слов'янських мов: зі словацької ("Нітра" Андрія Сладковича), з чеської ("Хвиля" Франтішека Нехватала), з польської (шість віршів Леопольда Стаффа, "Із залишками молодості що робити?..." Юліана Тувіма, "Блокнот", "Могила невідомого мешканця Варшави", "У дорозі" Антоні Слонимського, одинадцять віршів Станіслава Місаковсього), з болгарської ("Кохання" Івана Пейчева, "Спадщина" Кирила Христова Гончева, "Шумен" Борислава Геронтієва, "Дума про Аспаруха", "Коловорот", "Літо" Нели Данчевої, "Мандрівник", "Слід", "Ряжені" Огняна Спиридонова, "Синівське" Цоньо Палазова, "Партизанська мати", "Зима", "Була за волю боротьба...", "Пізнє літо. Сива нива...", "На столі чекає..." Младена Проданова, "Тридцять років" Славчо Николова, "Як витягти тебе..." Снежини Кралевої, "Над аркушем", "Червоні коні", "Мовчання" Рози Боянової, "Весняний настрій", "Я не стріляю шротом...", "Не женіть мого Пегаса..." Іліани Стоянової, "Коли придбаю крила..." Даніели Йосифової, "Зимове яблуко" Антоніна Горчева, "Тобі душа болить..." Саліса Таджера, "Думка при утомі" Желязка Желязкова), з білоруської ("Шукачі правди" Франциска Богушевича, "Ми завдячні щиро..." Адама Гуриновича, "Дайте орлі мені крила.." Цьотки, "Моя душа", "Дід", "Сонет", "Вже досить, друзі, душу гризти...", "Браття, ставаймо до бою...", "Озеро", "Тріолет", Ворона й чиж" Максима Богдановича, "Пісня куликів", "Хто їде там?", "Журавель та чапля" Максима Танка, "Ліс" Якуба Коласа), а також із російської. З вищезгаданих творів майже всі українською мовою з'явилися вперше (винятками є "Із залишками молодості що робити?" Юліана Тувіма, "Ліс" Якуба Коласа і, можливо, ще кілька творів).
З російської лірики М.Василенко переклав вірш Миколи Некрасова "Вслухаючись в пекельну даль..." ("Внимая ужасам войны..."), низку поезій модерністів "срібного" віку, а також мініатюри Миколи Рубцова, "Над ручьём" Василя Федорова та три твори Івана Мінтяка.
Василенкові переклади дев'ятьох поезій О.Мандельштама, написаних переважно у таборі та під час заслання, вражають не так текстуальною точністю (хоч і її не бракує), як непідробною щирістю почуттів. Причина цього криється у схожості доль українського і російського поетів.
Вірш Бориса Пастернака "Хотів би у всьому дійти..." ("Во всём мне хочется дойти..." з книги "Когда разгуляется") - своєрідне естетичне кредо автора. Майже кожна строфа цього широко відомого твору стала афоризмом, тому М.Василенко намагався якомога менше трансформувати першотекст.
Уміння передавати дух і стиль жіночої поезії притаманне небагатьом чоловікам-перекладачам. М.Василенко, безумовно, належить до цих небагатьох. Йому вдалося здолати психологічні бар'єри і технічні труднощі перекладацької інтерпретації навіть таких складних текстів, якими є вірші двох найвизначніших російських поетес "срібного віку". У Василенковому перекладі поезій Анни Ахматової "Не дивина, що похоронним дзвоном..." ("Не мудрено, что похоронным звоном..."), "Забудуть? - Ось чим здивували!.." збережено зміст, елегійну тональність, образну систему, версифікаційні особливості оригіналів. З інших творів цієї поетеси М.Василенко переклав тільки два невеликі фрагменти: 1) другий катрен з вірша "Мне ни к чему одические рати...":
Когда б вы знали, из какого сора
Растут стихи, не ведая стыда,
Как жёлтый одуванчик у забора,
Как лопухи и лебеда.
Коли б ви знали, із якого сміття
Зростає вірш, не маючи стида,
Як під парканом будяків суцвіття,
Як лопухи і лобода.

2) перший катрен з вірша "Не с теми я, кто бросил землю...":
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Не з тими я, хто втік із краю,
Рідню залишив ворогам.
Солодких слів їх не сприймаю,
Своїх пісень їм не віддам.

Переклади обох фрагментів наближені до першотекстів, лише "жёлтый одуванчик" український поет мусив замінити на "будяків суцвіття", бо слово "кульбаба" не вписувалося в ритмічний лад вірша.
Василенкова інтерпретація поезії Марини Цвєтаєвої "Моїм віршам, що написала рано..." ("Моим стихам, написанным так рано...") відтворює дух, версифікацію і значною мірою стиль оригіналу.
Федір Сологуб увійшов в історію літератури як схильний до містики символіст, співець "потойбічної краси", страждання і смерті. Перекладені М.Василенком фрагменти "Собаки сивого короля" репрезентують сатиричний талант цього поета і, звісно, самого перекладача.
У перекладах творів наступної генерації російських поетів М.Василенко майстерно передав тонку іронію Миколи Рубцова, пронизливий ліризм Василя Федорова, внутрішній драматизм поезії Івана Мінтяка.
У "Транзиті самоцвітів" є поетичні переклади з чеченської, інгуської, осетинської, карачаївської, абазинської, вірменської, грузинської та єврейської (ідіш) мов, здійснені за підрядниками, але М.Василенкові пощастило значною мірою зберегти національний колорит першотекстів.
Прихильники вільного перекладу люблять цитувати жартівливий афоризм Генріха Гейне: "Переклад, мов жінка: якщо гарна, то невірна, якщо вірна, то негарна". Звісно, вільні переклади, переспіви і переробки мають право на існування, проте у них особистість перекладача заступає собою автора першотексту. Іноді навіть талановиті перекладачі не дуже дбають про збереження національного колориту оригіналу, а натомість привносять у текст невластивий йому культурний код. Перекладознавство в Україні - порівняно молода наука. Чіткі критерії якості перекладу досі не розроблені, перекладацьких шкіл існує декілька, і представники кожної мають свої власні позиції. Для прикладу досить згадати бурхливі дискусії навколо перекладів Миколи Лукаша з Федеріко Гарсіа Лорки, які розпочалися 1969 року, коли у № 3 журналу "Сучасність" з'явилася стаття представника Нью-Йоркської групи Юрія Тарнавського "Під тихими оливами, або вареники замість гітар", і тривають уже півстоліття (див.: Пронкевич О. Лорка - українець або Лорка українською? // Літературна компаративістика. - Вип. 2. - К., 2005. - С. 286 - 298). Більшість сучасних українських перекладачів, як і М.Василенко, все-таки дотримуються тих принципів перекладу, які утвердив Г.Кочур. "Транзит самоцвітів" засвідчує, що переклади можуть бути і близькими до першотекстів, і гарними.
Персоналії: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.

ВАЖЛИВО!

Оригінальні тексти! Захищено!
Угода про дотримання авторських та інтелектуальних прав

Пишіть реферати та курсові.

При передруці посилання залишайте на місцях!

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)