Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Вишиванка. Число 1
Сергій Гейко. Церков величність
Ігор Проценко. Мої дороги
Микола Братан. Їде батько Махно
Вишиванка. Число 3
Іван Немченко. Військова хитрість
Курай для пожежі
Ілюстративні матеріали: 

Микола Василенко
Курай для пожежі

 

 

1 9 8 2

5 січня 1982

Переклав з болгарської 23 поезії для збірника "Линем до одного моря-океану". Збірник планують видати цього року з нагоди побратимства міст Херсона і Шумена.

 

Снежина Кралева

* * *

Як витягти тебе на білий свт,

подвійнице, душе моя,

щоб не пила сон з моїх очей,

як потайна хвороба?

Як відірвати тебе від живої плоті?

Мене кохали не уповні,

мені казали півсловами.

Досить!

Хочу гніватися і радіти,

відчувати гіркоту й солодкість:

іще жила не вдосталь.

 

8 січня 1982

Григорій Сковорода говорив, що найціннішим у житті є час. "Користуйтеся ним, не марнуйте ні хвилини". Ці слова були сказані мовби нам. Незважаючи ні на труднощі, ні на слабке здоров'я, ні на поважний вік, ми повинні рухатися, іти в ногу з часом, пам'ятаючи, що здатність рухатися дає Бог, а дорогу собі вибирає людина.

Наша дорога - це змагання за національну вільну Україну. Український патріотизм повинен бути над усе.

Відомо, що випадково ніхто не стає добрим. Так саме випадково ніхто не стає патріотом. Його треба виховати, зліпити з патріотичної глини, в його серці породити любов до рідного краю і людей.

 

10 січня 1982

Григорій Порфирович надіслав мені збірник поезії класика білоруської літератури Максима Богдановича (серія "Перлини світової лірики"). У збірнику мій вірш "Ворона й Чиж".

Ось його початок:

 

* * *

Пригода ця недавно у гаю була.

Ворона вгледіла Чижа

(а Чиж на сили небагатий)

Та й ну його питати:

- Скажи, чи я подібна до орла?

А знає Чиж - погані з нею жарти,

Та й власний чуб таки чогось там вартий.

- Достоту як Орел! - лякливо писнув Чиж...

. . . . . . . . . . . . . .

 

12 січня 1982

Брав участь у зібранні товариства "Екологія". Ставилися серйозні й болючі запитання: як захистити доокружний зелений світ від жадібних нищителів, як зберегти Дніпро й водосховища від забруднення отруйними речовинами промислових виробництв?..

Виступав Іван П. Він сказав: "Я, як комуніст, категорично проти зеленого прапора товариства. Зелена барва розкладається на жовту і голубу. Сьогодні прапор зелений, а завтра може розкластися на блакитно-жовтий. Товариші, не смійтеся, а краще задумайтеся над екологією радянського патріотизму!".

 

15 січня 1982

Чергова глупота: заводу надіслали підвищений план на металобрухт.

Знову різатимуть нове устаткування, бо металобрухту нема, а здавати необхідно, за невиконання плану накладають великі стягнення.

 

З-під поли придбав видану у Франції збірку поезії Василя Голобородька "Летюче віконце", - Українське видавництво Смолоскип ім. Василя Симоненка, 1970 р. Париж.

В анотації збірки Іван Дзюба пише: "В сучасній поезії, особливо молодій, Василь Голобородько - явище осібне й несподіване".

Про його творчість у свій час похвально відгукнулися Дмитро Павличко, Андрій Малишко, Володимир П'янов, Маргарита Малиновська та інші серйозні поети. Поезія В.Голобородька за своєю тематикою і формою не вкладалася в прийняту уніформу соцреалізму і її перестали друкувати. Вона почала поширюватися засобами "самвидаву". Через стислу форму, насиченість образами, афоризмами, символами, дехто вважає його поезію дуже складною. Видання "Летюче віконце" - це той щасливий випадок, коли читач має можливість без кон'юнктури ознайомитися з творчістю цікавого, талановитого поета.

 

"Украли моє ім'я (не штани ж -

можна і без нього жити)

і тепер мене звуть той,

у кого ім'я украдено".

 

20 січня 1982

У жовтні 1789 року до Херсона, коли у місті лютував тиф, прибув, щоб лікувати хворих, англійський лікар-філантроп Джон Говард. 20 січня 1790 року він помер у Херсоні, залишивши духовний заповіт: "Не хочу ні монументів, ні написів, але я хотів би, щоб на моїй могилі поставлено був годинник". Мешканці Херсона з великою жалобою проводжали в останню путь іноземця-філантропа, "англицького лікаря", який "всі свої знання, все своє мистецтво присвятив хворим, неімущим". Поховали його на березі річки Вірьовчиної (с.Степанівка) на дачі купця Дофіна, де він часто бував. На могильному камені були висічені слова: "1790. Иван Говард. Кто бы ты ни был, здесь друг твой скрыт". 1950 року там відкрили кам'яний кар'єр і - могилу зруйнували, а надмогильну плиту знищили.

1828 року херсонці у своєму місті спорудили йому із блоків білого інгульського каменю пам'ятник - десятиметровий чотиригранний обеліск за авторством архітектора В.П.Стасова. Перебуваючи якийсь час у Херсоні, О.С. Афанасьєв-Чужбинський тоді писав: "На лицевой стороне сделан силуэт филантропа и вокруг написано: "болен бых и исцелисте мене, в темнице бых и посетисте мене". На пирамиде под силуэтом солнечные часы".

В 1890 році на честь сторіччя з дня смерті безкорисливого філантропа головну вулицю в Херсоні Поштову було перейменовано на вулицю імені Джона Говарда. На жаль, у 1947 році, ігноруючи історичну пам'ять і високу гуманність, проросійський комуністичний міськвиконком, "ідучи назустріч побажанням громадськості міста Херсона", перейменував вулицю імені Джона Говарда на проспект імені Ф.Ф.Ушакова, який ніякими добрими справами не відзначився у місті.

У Херсоні Ушаков перебував усього кілька днів, допоки прийняв командування кораблем, збудованим на херсонській верфі.

На жаль, тепер пам'ятник філантропу у занедбаному стані, бронзовий барельєф із зображенням Говарда і сонячний годинник на пам'ятнику не збереглися. Чи реставрують коли? Адже ж наші люди повинні порозумнішати.

Джон Говард

Від круч Альбіону,

зачавши вояж,

в Росії він свій

зупинив екіпаж...

. . . . . . . . . .

 

25 січня 1982

Цікаво розповідав М.Авдальян про О.С.Пушкіна, коли той, перебуваючи в опалі царя, мандрував Україною. Пушкін жив (1820-1824) у містах Катеринославі (Дніпропетровськ), Кам'янці, Тульчині, Києві, Одесі, Умані. За час своїх поїздок відвідав 120 населених пунктів. Він першим з російських письменників познайомився з цілинним степом Херсонщини (вересень 1820). Про свої враження писав: "Степи рівні, одинокі, без якихось змін і предмета. Вони відзначаються великою кількістю трави, ковилою, котра при сході сонця являє собою чистого срібла хвилююче море".

Мій дідусь Хома, коли я був дитиною, розповідав про цілинні степи за його молодості, які були довкола Загорянівки, - це тридцять кілометрів від Херсона. Говорив, що тоді в степах були дикі коні (тарпани), які негадано появлялися біля хутора й витолочували посіви; багато було степових орлів, вовків, лисиць та іншої звірини. Мабуть, останнього степового орла 1935 року вполював мій дядько Гнат, рідний брат батька. Тоді із орла він зробив чучело з розпростертими крилами і карими великими очима (уставив гудзики). Я часто ходив до нього, щоб полюбуватися отим дивом.

Повертаючись із Криму до Кишинева, Олександр Пушкін їхав через поселення турбаївців, - селян Полтавщини, покараних російською царицею Катериною Другою переселенням в "дикі степи" Херсонщини за активну участь в антикріпосницькому повстанні в 1789-1793 роках, -Чаплинку і Чорну Долину. Далі поїхав через Каховку, Берислав, Дрімайлівку, Тягинку, Токарівку, Дар'ївку, Херсон. По дорозі до Миколаєва заїжджав у с. Білозерку (колишній маєток І.А.Ганнібала, дядька матері Пушкіна). З цього приводу він писав: "Мій дід І.А.Ганнібал побудував Херсон". Ось так! Побудували не будівничі, а російський генерал.

 

* * *

...Будували голодні, холодні, без прав.

А вправний історик в аналах запише:

"Цей град на Дніпрі генерал збудував".

 

Сторінки

Скачати: 

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

 
Розробка та підтримка

порталу "Просвіти" Херсонщини

 

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 116 книг;
1,466 статей;
340 авторів.




Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2014-2015 (10) XIX ст. (6)