Видання херсонської філії видавництва "Просвіта":

Микола Василенко. Сердце - не камень
Вивчення творчості Яра Славутича в школах Херсонщини
Микола Василенко. Усе царство — за коня!
Микола Василенко. Архітектура планиди
Вісник Таврійської Фундації. Випуск 9
Коломієць Н.А. Відлуння душі
Історія не те, що пройшло, а лише записане

"Цю книжку присвячую пам'яті моїх батьків Івана і Надії Вислоцьких, які у важких емігрантських мандрах передали мені свою любов до Батьківщини, України. Ці спомини видані з вірою, що вони допоможуть молодшому поколінню пізнати свою історію і пам'ятати тих, які віддали своє молоде життя у боротьбі за вільну Державу-Україну", - так пише на титульній сторінці книги Івана Вислоцького "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Ольга Вислоцька-Третяк. Треба віддати їй належне: вона зуміла тривалий час за тяжких обставин в діаспорі зберегти рукопис мемуарів свого батька, знайти можливість упорядкувати їх і видати книжкою.

Видання - об'єктивне свідчення очевидця подій часів української революції 1917-1919 років, створення первинних збройних сил Української Народної Республіки і Центральної Ради, в яких він брав безпосередню участь. Мемуари цікаві відкриттям "білих плям" в історії України, які за доби тоталітарного Совєтського Союзу були під забороною оголошення і знаходилися за сімома замками в архівах державної безпеки СРСР.

Але нічого немає таємного, що б не стало явним. За всіх часів були "рядові літописці", які за велінням долі вели щоденникові записи, нотатки, в яких фіксували перебіг політичних і воєнних подій свого часу, викладали власний погляд на революційне змагання нації за збереження свого існування і свободу в добу становлення України як держави.

У період необґрунтованих широкомасштабних репресій, спрямованих проти представників української історичної науки, в Радянській Україні об'єктивне дослідження війська Центральної Ради і Української Народної Республіки практично було припинено. Лише в кінці 20-х і на початку 30-х років минулого сторіччя на західноукраїнських землях почали появлятися мемуари, статті і дослідження з історії збройних утворень УНР, зокрема Київських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, які брали безпосередню участь у боях з московсько-більшовицькими інтервентами.

1936 року силами науковців у Львові вперше побачило світ історичне видання "Історія українського війська від княжих часів до 20-х років ХХ ст.", в якому є розділ про загальний виклад історії українських збройних сил революції 1917-1919 рр., але без цілісного дослідження тих конкретних військових підрозділів, що допомагали здобувати перемоги у воєнних операціях. Тепер, за нашої державницької незалежності, свободи слова, коли колишні замкнені архіви історичних документів є відкритими і над чесними істориками не висить меч Дамокла, і є матеріали свідків колишніх революційних подій, не було б зайвим видати нове ґрунтовне видання про українське військо з урахуванням колись невідомих матеріалів, особливо про військову розвідку в часи революції. Саме про одну із цих структур, військову розвідку, йдеться у книзі "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Івана Вислоцького. "Йдеться про вояків так званого невидимого фронту, котрі в розвідувальних підрозділах української збройної сили протягом усієї історії її творення відігравали надзвичайно важливу роль у забезпеченні перемог наших предків над ворогами. Через специфіку своєї діяльності такі подвижники не "засвічувалися" в історії нашої національно-визвольної боротьби, тим паче, що дуже часто вона зазнавала поразок, після яких було не до мемуарів, як здавалося багатьом" - пише в передмові доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук.

Книжка, про яку йде мова, має 226 сторінок (16,89 обл. вид. аркушів), складається з розділів, що стосуються політичної та воєнної розвідки за часів існування українського війська 1917-1919 р.р.:

- Військова розвідка начальної команди УГА;

- Праця розвідників: на межі між життям і смертю;

а) Шпигунські хитрощі;

б) Царські шпигуни в Перемишлі;

в) Невідомий герой;

г) Розвідник у відпустці;

д) Денікінський шпигун;

є) Більшовики в тилу Української Галицької Армії та інше.

В окремому розділі ("Майбутні державні охоронні служби в Україні"), автор викладає своє суб'єктивне бачення майбутніх служб безпеки України, уточнює різницю між воєнним розвідником і шпигуном, пише: "У Гаагському кодексі від 29 липня 1889 року ("Правила і права війни") розвідником уважають кожного, хто в уніформі супротивника таємно опиниться на терені чужої армії з метою отримання потрібних для своєї армії відомостей. І тих, що зайшли на чужу територію в уніформі свого війська за шпигунів не вважають, і вони кари за шпигунство не підлягають. Так само не вважають винними у шпигунстві тих військових чи цивільних осіб, що офіційно працюють у розвідці або, перебуваючи на військовій службі, виконують дані їм розвідувальні накази чи доручення". Існують і досі оті "Правила і права війни", але ніхто і ніколи їх не дотримувався.

Книжка читається не без цікавості, хоча і написана мовою, віддаленою від сучасної літературної. Але це не є недоліком, якщо врахувати час і обставини, за яких вона писалася.

Насамкінець наведемо детальнішу інформацію про автора. Іван Вислоцький, хорунжий колишнього корпусу Київських Січових Стрільців 1918-1919 років і чотар Української Галицької Армії 1919-1920 років, народився 1893 року в родині священика на Лемківщині, що входила до Австро-Угорської імперії. Закінчив гімназію. З 1911 року служить в австрійській армії, в якій 1913 року закінчив школу воєнних розвідників і служив при штабі 10 корпусу війська. У першу світову війну потрапив до російського полону і перебував у концентраційних таборах для полонених у Росії, місто Чита, згодом - Уфа. 1917 року дістається Києва і бере безпосередню участь у формуванні корпусу Київських Січових Стрільців, в яких служив у ранзі хорунжого до 1919 року. Після поразки військ УНР вступає до лав Української Галицької Армії, очолює команду розвідників. 1920 року одружився у Вінниці з Надією Олексіїв і з дружиною переїхав до Закарпатської України, що того часу входила до Чехословацької Республіки. У 1936-1939 р.р. працює у львівському видавництві. Перед приходом Червоної Армії (вересень 1939 р.) з родиною дістається Лемківщини, а восени 1941 року повертається в Галичину, працює над виданням нових шкільних підручників, позбавлених комуністичних стереотипів. 1944 року з родиною мешкає у Німеччині, звідти переїздить до Парагваю, де викладає українську мову у школах для дітей українців. Помер в Аргентині 1969 року.

Читайте фрагмент мемуарів "Спомини розвідника з часів першої світової війни" Івана Вислоцького.

Додати коментар



Корисно? Сподобалося? - То поділіться!
Цим Ви допоможете своїм друзям, культурі України та нашому сайту. Дякуємо!

Кількість

Наразі на сайті "Просвіта" Херсонщини розміщено 115 книг;
1,417 статей;
327 авторів.

Нова фраза

Цікава фраза з сайту
Українські афоризми "Нові сучасні афоризми"

Яндекс.Метрика


Хронологія

1654 (8) 1917 (6) 1918-1921 (6) 1929 (5) 1932-1933 (67) 1941 (4) 2013-2014 (4) 2014-2015 (10)